Вступ

На сучасному етапі розвитку та реформування галузі освіти в Україні особлива роль відводиться оновленню системи всього дошкільного виховання.

Умовно визначено три основних напрямки оновлення системи дошкільного виховання:

1. Оновлення і розширення функції традиційних загально розвиваючих садків шляхом відкриття в них профільних реабілітаційних груп;

2. Створення міні-садків ( сімейних, прогулянкових), шкіл-дитсадків, центрів;

3. Відкриття дошкільних закладів, які працюють за альтернативними та новітніми технологіями.

Відрізняються вони від традиційних дошкільних закладів самостійними концепціями, спеціалізованими програмами, широким діапазоном послуг за межами державних програм, спрямованих на розвиток індивідуальних здібностей дітей.

Такі дошкільні навчальні заклади функціонують майже в усіх областях України. В 1995 році в Луганській області проводився Всеукраїнський семінар "Організація нетрадиційних типів дошкільних закладів та використання новітніх технологій у педагогічному процесі з дітьми дошкільного віку", де були продемонстровані принципово нові моделі педагогічного процесу, які були обґрунтовані на історії, культурі народу та загальнолюдських цінностях.

Основною фігурою педагогічного процесу є творча особистість педагога, який спроможний акумулювати в собі все нове, прогресивне, трансформуючи це в співробітництво з дитиною, сім’єю та колегами по роботі.

Все це безпосередньо стосується в першу чергу процесу фізичного виховання та фізичної підготовки дошкільнят в умовах дошкільних навчальних закладів.

Мета даної роботи: узагальнити на основі літературних даних особливості фізичного розвитку та фізичної підготовленості дітей середньої та старшої вікових груп, як підготовчого етапу дітей до молодшого шкільного віку.

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика вікових особливостей розвитку дітей середньої та старшої вікових груп дошкільних навчальних закладів

1.1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей середньої та старшої вікових груп

Віковий період з 5 до 7 років називають періодом "першого витяжіння", коли за один рік дитина може вирости на 7-10 см. Середній ріст дошкільнят 5 років складає біля 106-107 см, а маса тіла - 17-18кг. На шостому році життя в середньому маса тіла за місяць зростає на 200г, а ріст - на 0,5см (12,27,27).

Розвиток опорно- рухової системи ( скелет, суглобово-зв’язочний апарат, мускулатура) дитини до 5-6 років ще не завершений. Кожна з 206 кісток продовжує змінюватись за розмірами, формою, будовою, причому в різних кісток фази розвитку неоднакові.

Зростання частин решітчастої кістки черепу та окостеніння слухового проходу завершуються до шести років. Зростання між собою частин потиличної, основної та обох половин лобової кісток черепу до цього віку ще не завершене. Між кістками черепу зберігаються хрящові зони, тому ріст головного мозку продовжується.

Окостеніння опорних кісток носової перепонки починається з 3-4 років, але до шести років ще не завершено. Ці особливості необхідно враховувати при проведенні рухливих ігор, ігрових вправ на заняттях з фізичної культури, тому що навіть найлегші удари в область носа та вуха можуть призвести до травм (18, 19, 24).

Найбільша вірогідність травм виникає при виконанні вправ, що пов'язані із зменшенням площі опори - ходьба по лавці, рейці, при зіскоках, коли діти легко гублять рівновагу; у вправах з м'ячем - у дитини достатньо сили, щоб докинути його до партнера, але не досконала координація може викривити напрямок по люту, і тоді м'яч попадає не в руки, а в обличчя: тому дітям необхідно давати точні вказівки, нагадувати, що м’яч потрібно кидати в руки партнеру (10,11,13,19), 3 цією метою на прогулянці необхідно систематично проводити різноманітні варіанти ігрових вправ з м'ячем: "Попади в обруч"," Докинь до прапорця","3бий кеглю", і т.д. Дуже важливим є те, щоб не збільшувати відстань між дітьми більше, ніж рекомендовано програмними вимогами. Використання тенісних м’ячів в старшій групі можливе тільки при умові, що у дітей вже сформований відповідний навик (2,11,25).

Хребтовий стовп дитини 5-6 років досить чутливий до деформуючих впливів. Скелетна мускулатура характеризується слабким рівнем розвитку сухожилля, фасцій, зв’язок. При зайвій масі тіла, а також при несприятливих умовах постава дитини порушується: може з’явитись випуклий живіт, плоскостопість, у хлопчиків може утворитись грижа, тому під час виконання дітьми трудових доручень вихователь повинен слідкувати за посильністю фізичних навантажень (10,18,24).

Еластичність і гнучкість дитячої кістки можуть стати причиною травм не тільки кінцівок, але й хребтового стовпа. Необхідно враховувати, що при падінні, ударах у дитини легко можуть виникати пошкодження органів порожнини живота ( печінки, нирок, селезінки).

Диспропорційне формуються у дошкільнят і деякі суглоби. Так, в період до 5 років сумка кистьового суглобу у дитини росте швидко, а кільцеподібна зв’язка, що втримує в правильному положенні головку променевої кістки, виявляється досить вільною, через що часто виникає підвивих руки.

У дітей 5-6 років спостерігається також незавершеність будови ступні. В зв’язку з цим необхідно попереджувати появу та закріплення у дітей плоскостопості, причинами якої можуть бути: взуття більшого розміру, ніж потрібно, зайва маса тіла, перенесені захворювання.

В розвитку м’язів виділяють кілька етапів. Один з них - це вік 6 років. До шести років у дитини добре розвинені великі м’язи тулуба і кінцівок, але досить слабими залишаються дрібні м’язи, особливо кистей рук. Тому діти відносно легко засвоюють завдання в ходьбі, бігу, стрибках, але виникають труднощі при виконанні вправ, пов’язаних з роботою дрібних м’язів (16,18,26).

Основою прояву рухової діяльності дітей 5-6 років є розвиток стійкої рівноваги. Вона залежить від степені взаємодії пропріорецептивних, вестибулярних та інших рефлексів, а також від маси тіла та площі опори. З віком показники збереження стійкості рівноваги у дітей покращуються. При виконанні вправ на рівновагу дівчатка мають деяку перевагу перед хлопчиками. В цілому в старшій групі дітям