Завдяки досвіду та цілеспрямованим заняттям фізичною культурою (заняття, ігрові вправи, рухливі ігри ) вправи за технікою рухів діти шестирічного віку виконують більш правильно та усвідомлено. Вони вже здатні диференціювати свої м’язові зусилля, а це означає, що з’являється доступність у вмінні виконувати вправи з різною амплітудою, переходити від повільних до більш швидких рухів по завданню вихователя, тобто змінювати темп.

При проведенні загальнорозвиваючих вправ необхідно враховувати той факт, що дітям даного віку добре знайомі напрямки руху: вгору, вниз, вправо, вліво і т.д. Діти здатні здійснювати частковий контроль виконуваних рухів на основі попереднього пояснення вправи, самостійно виконувати багато видів вправ.

У дітей шестирічного віку з’являється аналітичне сприйняття тих вправ, які вивчаються, що значно, в порівнянні з попереднім віковим контенгентом, прискорює формування рухових навичок та якісно їх покращує( 11,16,19,24).

Розвиток центральної нервової системи характеризується прискореним формуванням морфофізіологічних ознак. Так, поверхня мозку шестирічної дитини складає вже більше 90% розміру кори головного мозку дорослої людини. Бурно розвиваються лобні долі мозку: діти старшого дошкільного віку усвідомлюють послідовність подій, розуміють складні узагальнення.

В цьому віці вдосконалюються основні процеси: збудження, і особливо гальмування, і дещо легше в даний період формуються всі види умовного гальмування. Завдання дітям, котрі базуються на гальмуванні, необхідно розумно

дозувати, так як вироблення в організмі гальмівних реакцій супроводжується зміною частоти серцевих скорочень, дихання, що свідчить про значне навантаження на нервову систему.

У дітей 5-6 років динамічні стереотипи, які складають біологічну основу навичок та звичок, формуються досить швидко, але перебудова їх ускладнена, що свідчить про недостатню рухливість нервових процесів. Так, дитина може негативно реагувати на зміну звичного режиму життя. З метою вдосконалення рухливості нервових процесів та придания гнучкості тим навичкам, які формуються, використовується прийом створення нестандартної обстановки при проведенні занять, рухливих ігор та ін.(6,13,15)

Розвиток серцево-судинної і дихальної систем у дітей 5-6 років характеризується рядом значних змін. До п’яти років розміри серця у дитини (в порівнянні з періодом новонародженого) збільшуються в 4 рази. Інтенсивно формується і серцева діяльність, але цей процес не завершується в ході всього дошкільного віку.

В перші роки життя пульс дитини нестійкий і не завжди ритмічний. Середня його частота до шести-семи років складає 92-95 ударів за хвилину. До семи-восьми років розвиток нервового апарату, який регулює серцеву діяльність, в основному завершується і робота серця стає більш ритмічною.

Розміри та будова дихальних шляхів дошкільнят відрізняється від розмірів та будови їх у дорослих. Вони значно вужчі, тому порушення температурного режиму та вологості повітря в приміщенні призводять до захворювань органів дихання.

Важливою є правильна організація рухової активності дошкільнят. При її недостачі число захворювань органів дихання збільшується приблизно на 20%.

Життєва ємність легень у п’яти-шестилітніх дітей в середньому дорівнює 1100-1200см3, але вона залежить також і від багатьох факторів: довжини тіла, типу дихання та ін. Число дихальних рухів- за хвилину складає 25. Максимальна вентиляція легень до шести років складає приблизно 42дц3 повітря за хвилину. При виконанні гімнастичних вправ вона збільшується в 2-7 раз, а при виконанні бігових вправ - більше(10,13,19).

Дослідження по визначенню загальної витривалості у дошкільнят (на прикладі бігових та стрибкових вправ ) показують, що резервні можливості серцево-судинної та дихальної системи у дітей досить високі. Якщо заняття фізичною культурою проводяться на повітрі, то загальний об’єм бігових вправ для дітей старшої групи за рік може бути збільшений з 0,6-0,8 км до 1,2-1,6 км.

Стрибки через коротку скакалку хлопчики можуть виконувати досить довгий проміжок часу (13-15 хв).

Потреба в руховій активності у багатьох дітей настільки велика, що лікарі та фізіологи період з 5 до 7 років називають "віком рухового марнотратства". Завдання педагога заключається в контролі за руховою діяльністю дітей, попередженні випадків гіпердинамії та активізації тих дітей, які характеризуються недостатком рухової активності.

1.2. Особливості розвитку фізичних якостей у дітей 5-6 років

Виховання фізичних якостей є однією з основних сторін фізичного виховання. Рівень розвитку фізичних якостей визначає успішність рухової діяльності дітей і здатність до оволодіння новими формами рухів, вміння доцільно користуватись ними у житті / таблиця 1 /.

Розвиток основних фізичних якостей (швидкість, спритність, витривалість, сила, гнучкість) проходить в тісному взаємозв’язку з формуванням рухових навичок. Вправи, що сприяють цьому в строгій послідовності і з поступовим ускладненням рухових завдань включаються в фізкультурні заняття, а також використовуються при самостійній руховій діяльності дітей на прогулянці.

ШВИДКІСТЬ розглядається в теорії фізичного виховання як комплекс функціональних властивостей людини, що визначають здатність виконувати рухову дію за мінімальний проміжок часу, а також швидко реагувати на дію подразника (3,16,18,25,26).

Швидкість визначається часом рухової реакції, часом виконання окремих рухів та частотою рухів. Розрізняють реакції прості і складні. Проста реакція виражається у відповіді вже завчасно відомим рухом на завчасно відомий сигнал, який заявляється раптово. Складна реакція - це реакція на об’єкт, що рухається і реакція вибору. Для дітей дошкільного віку доступна елементарна форма реакції на предмет, який рухається (при грі в м’яч, перекиданні м’яча через сітку, один одному і т.д.).

Швидкість розвивається в процесі навчання дітей основним рухам. Для розвитку швидкісних здібностей необхідно використовувати вправи в швидкому і повільному бігу: чергування бігу в максимальному темпі на коротких дистанціях з переходом на