Тато – дитина.

Роль тата кардинально змінилася за останні 40-50 років. Тепер батько не є тільки годувальником у родині. Правда, що дошкільнята мають тенденцію обожнювати тата так само, як і маму. Пізніше від 6 до 10 років дитина старається трохи перечити татові хоч й досві вважає його чудовим. Від 11 до 16 років дитина вже не вважає його таким чудовим, як раніше. Але здається, що вікові зміни не впливають на ставлення дитини до батька так сильно, як до мами. Напевно це тому, що стосунки між мамою і дитиною здаються дещо делікатними, напруженими, але менш пригнічені ніж стосунки з татом. 3 Ѕ річні діти більше скиглять до мами; 4-річні більше хваляться та ігнорують маму; 5-річні найбільш чіпляються до мами, шестирічні воюють більш жваво з її авторитетом. Маму цікавить як хороша так і погана поведінка її дитини. Почуття щодо тата не такі напружені, переміщені, і не такі мінливі. Тато зажди являє собою стійкість і твердість. Це йому мама говорить про надзвичайно погану поведінку. Він людина, яка і робить винагороди, і водночас карає. Він безцінний друг в тих приємних випадках, коли він наодинці залишається з сином, або дочкою. Тато не очікує знайти такий же відгук в серці дитини, як мама. Роль тата у вихованні, можливо і суттєва, але другорядна. Якщо він не погоджується з методами поводження з дитиною, він завжди повинен висловити свою незгоду приватно – при цьому діти не повинні ні бачити ні чути цього. При цьому на мається на увазі, що мама завжди права, а батько повинен тільки погоджуватися з її рішеннями. У разі виникнення протиріч у методах виховання дитини вони повинні обговорюватися без присутності дітей. Звичайно, сім’ї різняться – в деяких у батьків повна згода, в інших у мами “тверда” рука, а тато добродушний. Але найбільш типовою ситуацією є така, коли мама благає бути терпимим: “Він ще дитина”, “Він через цю сходинку повинен пройти”. Рішучим може бути батько, коли каже, що настав вже час. Він має на увазі те, що він стомився чекати на таке бажану хорошу поведінку дитини. Мамине “це тільки сходинка до” являє собою об’єктивне усвідомлення, що дитина в цей час здається не може зробити краще ніж раніше, і що ця сходинка, фраза у життя не буду довготривалою. М’якість і розуміння матері, твердість батька, його розуміння є важливими і суттєвими складовими сучасної стабільної сім’ї.

Від 3 до 5 років.

У цьому віці діти менш суворі і вимогливі ніж вони були півроку назад і хоча мама здається найулюбленішою у деяких ситуаціях переможцем буває тато. В 3 Ѕ роки діти міняють захоплення матір’ю на захоплення батьком. У 4 роки багато дітей, які завжди полюбляють казати “не хочу, не буду” раптом стають слухняними виконавцями кожного слова сказаного татом. Його не тільки поважають вдома, але й часто говорять поза ним. “Мій тато” для багатьох є незаперечним авторитетом і навіть найзухваліші і хвалькуваті стають ніжними створіннями під батьковим поглядом. Екскурсії і час проведений з батьком високо ціняться дитиною, а його слово є законом. 5-річні, як правило, люблять і пишаються батьком і слухають його швидше ніж маму. Але більшість 5-літок мамині діти і хоча їхні стосунки з батьком гладкі, приємні, але вони є більш випадковими. Саме мати, а не батько є центром усього світу для 5-річної дитини.

6 років.

Діти цього віку хочуть стати вільними, від мами. Зараз у 6 років вони самі хочуть стати центром світу. Отже, часто 6-літки завжди зухвалі і агресивні. Вони не слухають маму, кричать “Я ненавиджу тебе” яка є роль батька у цій ситуації. Він вступає в сутички і погіршує ситуацію тим, що застосовує суворе покарання або пояснює мамі, яка вона погана у плані дисципліни, що зробила можливою виникнення такої ситуації. Інші батьки дотримуються більш конструктивного програми. Вона вміщує два загальних простих принципи. Перший, це той, що в той вік, коли дитина не в найкращих стосунках з мамою, вона має ідеальні стосунки з татом. На практиці це означає, що найгірші процедури дня – одягання, їжа, відхід до сну – все це робиться з мінімумом плутанини терпимим татом. Візит до лікаря або дантиста також більш вдалий з татом ніж мамою. І коли будуть сприйматися з меншими емоціями, а пломбування зуба з меншим страхом. Це частково відбувається тому, що в цей вік дитина здається так не бореться за владу з татом, як з мамою. Це частково ще й тому, що більшість шестиліток більше поважають авторитет батька ніж мами і не наважуються бути такими ж поганими з ним, як з мамою. Вони згуртовуються під керівництвом тата. Другий важливий принцип той, що найбільш ефективно попередити біду ніж потім збирати “уламки”. Не слід чекати поки мама з дитиною повністю вийдуть з колії. Не дайте вибуху спалахнути. Це врятує кожного від стресу і горючі.

Від 7 до 10 років.

Багато родин дуже потребують батька для стабільної обстановки, особливо там, де є 6-літки. До 7 років ця потреба стає менш інтенсивною. Семи літки з тенденцією до крайнощів можуть і “обожнювати” батька, але для багатьох стосунки батько-дитина у віці 7 років не є такими напруженими. Зазвичай мама