Іграшка як засіб формування світосприймання | Сприймає іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша. Розум і її зовнішні особливості та інші характеристики, як втілення художньої, технічної та іншої видів культур.

Іграшка як складова предметно-ігрового середовища, передумова розвитку гри | Творчо застосовує образ іграшки у предметно-ігровому середовищі. Використовує іграшку відповідно до призначення, змісту, кваліфікації. Знає варіативні можливості використання різних іграшок. Застосовує іграшку для відображення соціальних взаємин людей. Розрізняє народну іграшку, знає її призначення, роль, використання.

Педагогічні погляди Юліана Дзеровича спираються

на національні основи деполітизації

1. Не повинно бути ніякої політики, ні урядової, ні протилежної. | 2. Основний педагогічний принцип школи на рідній мові учнів – вимагає або для кожної національності була забезпечена своя школа. | 3. Вселюдна школа повинна бути також національною школою.

Виховання

Це двосторонній процес Ю. Дзерович аналізує такі чинники виховання з боку виховника і з боку вихованця домашнє оточення і місце першого побуту дитини, заможність і освіту батьків, сучасні обставини, історія минулих літ, що творить світогляд людини

Мета виховання

Треєдина і неподільна єдність, індивідуальність основа виховання, суспільна ціль, релігійна ціль.

Особистість дитини

Діяльна істота, тобто вона виступає і як суб’єкт виховання, і як об’єкти

Педагогічна спадщина С.Ф. Русової, Ю.Д. Дзеровича, А. Животка мають актуальне значення і сьогодні потребують вивчення і інтегрування в теоретичні основи дошкільної педагогіки.

Провідна ідея педагогічної спадщини полягає в тому, що в дошкільному вихованні повинна бути національність, а діяльність повинна базуватися на ідеях народної педагогіки.

Основним принципом виховання дітей дошкільного віку вона проголосила:

Народність | Відповідність дитини природі та культурі рідного народу | Врахування фізіології та психології, особливості розвитку дітей

Провідними видами діяльності

у дошкільному закладі вважали:

Гру (їх підбір відповідно до народних ігрових традицій) | Мову (мовний розвиток основне завдання д.з.) | Працю (доступна і без готових шаблонів)

На підставі сучасних психолого-педагогічних досліджень учені розрізняють загальну і спеціальну підготовку дітей до школи

Загальна включає певний рівень розвитку пізнавальних процесів, які забезпечують оволодіння початковими основами наук у школі, моральної і емоційно-вольової сфери дошк., що дозволяє йому включатися в організоване сумісне навчання в класному колективі і взаємодіяти з педагогом на діловій основі | Спеціальна підготовка дошкільного навчання передбачає наявність у дітей певного обсягу знань, умінь, визначених їхньою програмою.

Психологічна готовність до навчання

Це комплексна характеристика дитини, в які розкриваються рівні розвитку відповідних психологічних якостей, найсприятливіших для нормального входження в шкільне життя й формування учбової діяльності. Ці якості певним чином групуються і розглядаються як складові чи компоненти психологічної готовності до школи.

Методика – психологічна комісія, що діагностує фізичний стан дітей до навчання в школі, визначають за 4 основними рівнями.

1. Здорові | 2. Здорові з тимчасовими відхиленнями чи затримками які легко піддаються реабілітації. | 3. Діти з відхиленнями в розвитку окремих органів чи систем. Таких дітей скеровують в заклади санітарного типу. | 4. діти з очевидними вадами в розвитку, що вимагають методико-педагогічної реабілітації

Проблеми інтелектуальної готовності предмета досліджувала Г.О. Люблінська. Під її керівництвом і за участю Божевич та Запорожця доведено, що інтелектуальна готовність має таку структуру.

а) високий рівень розвитку мовленнєвих операції, здатність до узагальнених систематизацій | б) розвиток пізнавальних інтересів | в) достатній рівень розвитку розумових операції | г) розвиток у дітей до пізнавальної активності | д) розвиток у дітей довільності всіх психічних процесів | е) сам-оцінка і самоконтроль | є) уміння учитися

О.І. Сорокіна, вивчаючи етапи засвоєння знань дитиною,

виділила 6 основних

1 Сприймання | 2. Розуміння | 3.

Поетапне планування виконання завдань | 4. Розв’язання задач | 5.

Перенесення набутих знань у конкретну діяльність | 6.

Застосування конкретних знань у різних видах діяльності

Очікуваних результатів у інтелектуальній готовності дітей до школи можна досягти за дотримання таких умов

1. забезпечення пізнавальної активності в процесі навчання | 2. Комплексність методів і засобів впливу на дітей | 3. Високий рівень самопідготовки вчителя.

Для формування готовності важливе значення має розвиток мотиваційної сфери. Основні проблеми в її розвитку досліджували Л.І. Божевич, Д.В, Проспура, О.Я. Савченко. Ученими встановлено, що структура сфери охоплює:

формування бажання вчителя; | формування внутрішньої готовності організму до шкільного навчання; | оволодіння дитиною моральними уявленнями і поняттями про конкретну поведінку школяра; | формування супідрядності мотивів.