“Тепло родинної оселі”

Звучить фонограма пісні “Родина, родина”. На сцену виходять ведучі (Фонограма стихає).

Вед.1: Дорогі Друзі!

Вед.2: Знайомі і не знайомі.

Вед.1: Родичі і не родичі.

Вед.2: Близькі й далекі.

Вед.1: Сьогодні ми зібралися на наш вечір – люди різних поколінь, з різним життєвим досвідом.

Вед.2: - Але всіх нас об’єднують єдині, найніжніші слова: нас називають мама, тобто, бабуся, дідусь, брат, сестра, діти –

Вед.1: - І все це вміщається в єдиному громіздкому слові –

Разом: - Сім’я.

Вед.2: - Що таке сім’я? Навіяне запитання, чи не так? Мабуть усім і без пояснень зрозуміло, як слова “хліб” і “вода” не потребують розшифровки, так і це поняття вселяється в нас з перших свідомих миттєвостей життя.

Вед.1: - Ось вона, поряд з кожним із нас, у кожному і з нас, із своїм невикорінним, неповторним духом, виглядом і стилем.

Вед.2: - Сім’я... Який величезний зміст заключний в цьому слові, в ньому усе: - прекрасний і неповторний момент весілля.

лагідний материнський наспів і батьківства,

перші кроки і лепетання маляти,

в нім теплі бабусині очі, в яких здається освічується вся любов землі,

в нім мудрі дідусеві повчання,

в нім усе: і щастя, і горе, і любов, і зітхання, і образи, і непорозуміння.

в нім свята і будні!..

Вед.1: - Сім’ї потрібні свята. Скучний і затишний дім, де свята бачать тільки по телевізору, де немає потреби зібратися разом, принарядитись не для гостей, а для своїх рідних... Ось сьогодні наш вечір для сім’ї!

Вед.2: - Ми запросили на наше свято кращі сімейні колективи району. Для вас сьогодні грають і співають:

Вед. 1.: - Все міняється в наш час. Іншою стає і сім’я. Ален в ній залишається – головна цінність, накопичена тисячоліттями подружнього життя – взаємне кохання. Все можна перемогти якщо воно є, і нічого не допоможе якщо його нема. А щоби кохання було взаємним, мало однієї зовнішності і фізичної сили, треба мати ще й високий рівень духовності: розум, душу, серце, високі почуття.

Вед.2: - Не вірте що щастя – це барит, хапати, красти, займатися махінаціями, “добувати”, “доставати” і тому подібне. Щастя – це віддавати. Воно – коли даруєш людині увагу. Турботу, ніжність, любов, дбру пораду, співчуття, втіху, взагалі – радуєш людей. Тоді виникає і взаємне кохання, відповідне почуття, повага оточуючих.

Вед.1.: - Ще в дохристиянські часи люди вірили, що існують сили, які охорожняють родинне вогнище, від яякого залежить спокій та достаток в оселі.

Вед.2.: Найулюбленішою хоронителькою родинного вогнища в наших предків була богиня Мокша, або, як її ще називали – Берегиня.

Вед.1.: - Богиня – Берегиня! Яке поетичне і яке точне наймення! Та, що береже оселю, оберігає від невірного кроку, від напасті та лиха.

Вед.2.: - Ми знаємо її! Просипаючись уранці, наспіх споживаємо страву, приготовлену її руками і біжимо до школи чи до праці, часто забуваючи поцілувати її руки. Засинаючи увечері, бачимо над її лагідні очі. Забуваючи іноді сказати тим очам слова любові, чи навіть ласкаве “На добраніч”.

Вед.1.: - Ми знаємо її! Ту Берегиню, що ніколи не вимагає від нас ніяких жертв, а сама задля нас жертвує всім – навіть життям.

Вед.2.: - Ім’я цій богині – мати!

Вед.1.: - Заспівай мені, мамо... Заспівай мені мою дитячу колистково-барвінкову, в яку переливається твоя любов, в якій веселково виграє лагідний світ з пухнастими працьовитими котиками, турботливими гулями, ніжними сон-дрімотами...

Вед.2.: - Заспівай мені, мамо... Хіба є щось на світі лагідніше маминої колискової. Хіба є щось на світі більш ласкаве і ніжне – за руки матері.

Вед.1.: - Ми всі родом з дитинства. Але на хвилях швидкоплинного часу ми опиняємося в юності, в прекрасній і неповторній порі... Час іде, біжить, летить і ми вже дорослі. У нас з’являється безліч клопотів, турбот, ростуть-підростають діти... Одного ранку подивишся в дзеркало – а ти вже бабуся... А в колисці лежить найрідніше, наймиліше в цілому світі – перша онука.

Вед.2.: - І яке щастя для онуків, якщо рядом з ними живе та, яку і називають цим ласкавим ім’ям – “бабуся”.

Вед.1.: - Рід наш – це як велике могутнє дерево, яке звичайно починається з коріння. Коріння роду – є прародичі.

Вед.2.: - З коріння росте стовбур-дідусь і бабуся, гілки – це наші батьки, а плоди і листя – це діти. Наша надія, наше майбутнє.

Вед.1.: - І чи не є місія більш відповідальна для батьків як виховання дітей. І ні для кого не секрет, що найкращі передумови для виховання існують там, де всі члени сім’ї пов’язані між собою животворними узами любові та поваги.

Вед.2.: - У такій атмосфері дитині добре і весело жити, ї особистість формується з самих ранніх років на здорових засадах. Піклування батьків про дитину та її розвиток у нормальній сімейній атмосфері викличе її любов до них скоріше, ніж брак інтересу, хай навіть прикритий матеріальним достатком.

Вед.1.: - Коли провели опитування серед дітей... – чого б вони хотіли від своїх батьків зокрема, - відповіді були такими: від матері насамперед любові і розуміння; а від батька, що саме цікаво – любові до їх матері.

Вед.2.: - Висновок зрозумілий всім: “Батьки потрібні дитині насамперед як вчителі любові, якщо ви навчите дитину любити – ви навчите її всьому.

Вед.1.: - Ми думаєм, і хотіли б бачити що наша сильна половина, наші чоловіки, не