Домашні завдання перевіряти обов’язково, але оцінювати з бажанням учнів для гуманного ставлення до найслабших, які відчувають довіру вчителя і охоче беруться за виконання складніших завдань з меншою мірою допомоги на наступних уроках. Так усі учні крок за кроком самостійно підходять до виконання основного завдання без будь-якої допомоги.

За такого підходу до використання диференційованих домашніх завдань відпадає необхідність батьківської опіки, коли школярі не можуть без допомоги виконати найпростіші домашні завдання. Під час виконання диференційованих домашніх робіт від нижнього рівня до вищого в учнів формується загально навчальні уміння і навики, зокрема, вміння працювати самостійно з посібником. Водночас створюються умови для розвитку творчих здібностей сильніших школярів через виконання творчих завдань з поступовим їх ускладненням.

Отже, слід завжди пам’ятати, що учні охоче виконують тільки цікаві та посильні домашні завдання. З цією метою можна запропонувати їм диференційовані домашні завдання з посібників “Вчимося розв’язувати задачі” для 1-4 класів (видавництво “Початкова школа”, 2003 р.), побудованих за новою програмою.

Учням пропонуються на вибір 4 варіанти завдань без вживання термінів:

1 варіант – початковий рівень;

2 варіант – середній рівень;

3 варіант - достатній рівень;

4 варіант – високий рівень.

Школярі починають розглядати завдання вищого рівня і зупиняються на посильному.

Розглянемо конкретний приклад

2 клас

Тема: Задачі, які містять відношення “більше на”, “менше на”.

І варіант № 6

у перший бочці 7 відер води, в другій – на 4 відра більше, ніж у першій, а в третій – на 3 відра менше, ніж у другій. Скільки відер води в третій бочці?

Знайти кількість води в другій бочці.

Знайти кількість води в третій бочці.

Запиши розв’язання задачі.

Відповідь: 8 відер води.

ІІ варіант № 7

Зверни увагу на виділені мова читалі задачу частинами.

У першому пакетів 15 горіхів, у другому – на 5 горіхів більше ніж у першому, а в третьому – на 3 горіхи менше ніж у другому. Скільки горіхів у третьому пакеті?

І – 15 горіхів

ІІ - ?, на 5 горіхів більше, ні у першому

ІІІ - ?, на 3 горіхи менше, ніж у другому

Відповідь: 17 горіхів.

ІІІ варіант.

Розв’язати задачу без підказок. На першій поличці 13 книг, на другій – на 5 книг більше, ніж на першій, а на третій – на 10 книг більше, ніж на другій. Скільки книг на третій поличці?

IV варіант №18

Знайти зайві дані та розв’язати задачу.

Олег зловив 8 карасі, Олекса – на 2 карасі менше ніж Олег. Максим зловив 4 карасі, а Андрій – на 3 більше, ніж Олекса. Скільки карасів зловив Андрій?

Складалася хибна думка, що диференціація ??? у звичайному класі вимагає особливої підготовки вчителя і спеціально обладнаного класу. Частково все це так, але, в першу чергу треба мати вчителю велике бажання допомогти кожній дитині безпосередньо на уроці.

Використання запропонованих фрагментів за структурно-логічними схемами не буде занадто важкою справою для вчителя, якщо уважно опрацювати, осмислити весь матеріал як єдине ціле.

Отже, систематичне застосування способів диференціації сприяє найповнішому розвитку здібностей кожного учня, бажанню і вмінню вчитися.

Дидактичні вимоги до системи диференційованих завдань з математики.

Диференційовані завдання є давно відомим і ефективним засобом здійснення індивідуального підзоду в організації навчальної діяльності, але їх застосування в масовому педагогічному досвіді залишається слабо освоєним. Зокрема, на багатьох уроках спостерігаємо перевагу фронтальних видів робіт, невміння діагнозу вати можливості учнів і вчасно вносити відповідні зміни у складність, темп, способи їх роботи, чимало класоводів використовують диференційовані завдання епізодично, працюють за спрощеною схемою: сильним учням дають більше за обсягом і складніші завдання, а слабшим – менше і простіші. Це зумовлено насамперед несистематечністю роботи, невмінням змінювати складність завдань відповідно до розвитку учнів.

Узагальнення педагогічних досліджень і передового досвіду дає можливість визнати чи сукупність вимог до організації диференційованого навчання, а саме:

вчитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу;

уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння;

в системі уроків використовує диференційовані завдання індивідуального і групового характеру;

проводить перспективний аналіз, для чого плануються завдання, чому їх треба використовувати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу на наступних уроках [ , с.36].

Практичне здійснення індивідуального підходу починається з вивчення готовності дитини до шкільного навчання. Як відомо, малюки вступають до школи з різним рівнем готовності вчитися. Відмінності між ними досить великі, вже серед першокласників різко виділяються групи дітей зі значним діапазоном індивідуальних виявлень. Зокрема, у словниковому запасі, швидкості мислення, умінні керувати своєю увагою, працездатності. Не менше важливим для успішності навчання і виховання є тип нервової системи, стан здоров’я, вік.

У малюків, як кажуть “на поверхні” їхні ставлення, уподобання, можливості до пізнання й спілкування. Але це не означає, що для доброго зання дитини достатньо тільки бачити її щодня в класі й знати умови життя в сім’ї. Звичайно, найбільш поширеним і доступним методом пізнання є цілеспрямовані спостереження. Але вміти спостерігати – це не просто дивитись чи прискіпливо наглядати за дитиною. Треба уважно й цілеспрямовано придивлятися до її поведінки, не робити поспішних висновків, а узагальнювати факти і результати тривалих спостережень.

Крім спостережень, багато матеріалу дають анкетування батьків і бесіда з ними, дитяча самооцінка, вибір друзів, книжок тощо. Людина хоч і маленька, але виявляє себе різноманітно. І це треба не просто знати, а