учні з середніми навчальними можливостями – характеризуються здатністю нормально вчитись, окремим притаманна висока виучуваність за низької навчально працездатності, іншим середня виучуваність за середньої працездатності, потребують оперативної підтримки й допомоги педагога.

Учні з низькими навчальними можливостями – мають низький рівень виучуваності або навчальної працездатності, потребують спеціального підходу педагога.

Формуючи тимчасові групи, слід пам’ятати : учні не повинні здогадуватися про причину їх поділу на групи, щоб не травмувати їхнього самолюбства, до групи може входити 4-6 учнів, група може бути ???? (однорідна) - з учнів, що мають однаковий рівень навчальних можливостей, або ???? (змішана), найефективніша група змішана, але продуктивність її роботи низька, комплекти груп можна змінювати залежно від мети, комплект може складатися з учнів таких груп: 4, 3, 2 і 1; 4, 3, 2 і 2; 3,2 і 2.

Фіцула М.М. відмічає, що позитивним у диференційованому навчанні є те, що:

а) воно дає можливість ставити перед учнями навчальні завдання, що передбачають пошук;

б) створюються передумови для використання комплексних розумових дій;

в) навчальні завдання розв’язуються у процесі спілкування членів групи, що сприяє вихованню колективізму, поділу праці між селами групи;

г) учитель здійснює керівництво навчальним процесом опосерковано.

Цікавим є зарубіжний досвід диференційованого навчання. У школах Сполучених Штатів Америки практикують поділ учнів на 4 категорії, відповідно до їх розумових здібностей (коефіцієнт інтелекту IQ): 1) високий рівень (IQ=110 балів і вище). Залежно від кількості балів за тестом IQ учнів цієї категорії класифікуються як дуже здібні (110-119), незвичайні (120-139) і обдаровані (140- і більше); 2) середній рівень (IQ=90-109 балів); 3) рівень, нижчий за середній (IQ=70-89). До цієї групи належать діти із затримкою в розумовому розвитку (80-89) і ???? порушеннями інтелекту (70-79); 4) розумово відсталі діти (IQ нижче 70). Їх у свою чергу поділяють на таких, що піддаються навчанню (приблизно 50-60), піддаються прищепленню елементарних навичок (приблизно 25-49) і таких, що потребують постійної опіки (нижче 25).

Комплектування груп учнів може бути однорідним і неоднорідним. У неоднорідному класі навчаються учні з різними здібностями. Фактично для викладання у такому класі від учителя вимагається “потрійна” підготовка (розумово відсталих, як правило, навчають окремо). Він повинен розподіляти свій час між трьома групами учнів і не може приділяти час лише одній із них. Останніми роками ці недоліки усувають за допомогою програмового навчання, індивідуалізації навчання.

Савченко О.Я. відмічає, що диференційоване навчання – давно відомий і ефективний засіб здійснення індивідуального підходу до організації навчальної діяльності [ , с.35]. вона вважає, що його застосування має бути ???? і гнучким, відповідати змінам, які відбуваються у підготовці учнів.

Для здійснення диференційованого навчання вчителю необхідно:

вивчити загальну готовність дітей до навчальної діяльності та сприйняття конкретного матеріалу, зокрема;

передбачати труднощі, які можуть виникнути в дітей під час засвоєння нового матеріалу;

застосувати в системі уроків диференційовані індивідуальні та групові завдання;

здійснювати перспективний аналіз, з якою метою плануються завдання, чому їх треба використовувати саме на цьому етапі уроку, як продовження роботу на наступних уроках.

Вона вважає, що людина, хоч і маленька, виявляє себе різнопланово. І це треба не просто знати, а й практично враховувати завжди.

Учені-психологи пропонують формувати за рівнями готовності до школи з ??? класів: прискореного навчання (для дітей з високим рівнем розвитку здібностей), підвищеної індивідуалізації (для недостатньо підготовлених до школи, з низьким рівнем розвитку), вікової норми. Такий розподіл доцільний лише за умови, що контингент дітей досить великий і є можливість витримати належну однорідність класів, гарантований психологічно кваліфікований відбір дітей у різні класи з наступним уважним вивченням. Цей підхід слід використовувати обережно, аж ніяк не вважаючи його універсальним засобом. На її погляд, доцільно виділяти класи слабо підготовлених дітей з метою прискорення їхнього розвитку для подальшого навчання у звичайних класах.

Особливе занепокоєння викликають молодші учні, яким важко вчитися, це – різнорідна група дітей, які мають труднощі в інтелектуальній сфері діяльності, зумовлені мінімальною дисфункцією окремих систем мозку. Є діти, що страждають на інфантилізм, тобто затримку темпу формування емоційно-вольовох сфери та особистості в цілому. Вони відстають у темпах фізичного і психічного розвитку від ровесників на 1,5-2 роки, їм властиві пожвавлення міміки, невимушені ести, швидкість рухів, незібраність. Вони швидко втомлюються, виконуючи завдання, що потребують зосередженості, не схильні до розумових навантажень.

У деяких дітей труднощі в навчанні пов’язані з недостатнім розвитком рухових умінь. Такі учні здебільшого погано оволодівають навичками письма, малювання, практичними діями, вони дуже повільно пишуть, причому і неохайно.

Учителі не завжди вміють розпізнати дітей, в яких складності у навчанні зумовлені недостатнім розвитком просторових уявлень. Ці діти інтелектуально повноцінні, але їм важко навчитися рахувати, особливо з переходом через десяток, вони важко уявляють геометричні фігури, нерідко в них дзеркальне письмо. Своєчасні ???? заняття допомагають таким дітям.

Вважається, що в молодших школярів добра пам’ять, проте трапляються і різні форми її порушення. Тут доцільно скласти програму різних вправ, щоб якомога більше тренувати їхню пам’ять.

У деяких молодших учнів бувають відсутні складності з письмом і читанням. Добре, щоб з такими дітями проводив спеціальні заняття логопед.

Якщо складності при письмі зумовлені недорозвиненістю фонематичного слуху, то такій дитині варто повчитися в спеціальній школі для дітей з вадами мовлення.

Складності у формуванні навичок читання, дислекція – полягають у