Складності у навчанні можуть зумовлюватися недостатнім загальним розвитком, украй обмеженим уявленням про довкілля, низьким рівнем мовленнєвого розвитку дітей.

Навіть коротка характеристика показує, наскільки різні причини зумовлюють складності у навчанні. Найбільш оптимальним і гуманним виходом для таких учнів було б тимчасове навчання в класах з підвищеною індивідуалізацією з наступним переведенням у міру готовності у звичайні класи.

У сучасній початковій школі диференціація переважно здійснюється у класах, де навчаються різні за розвитком учні.

Відповідно до відмінностей між дітьми і кількістю дітей у групах відбувається диференціація через групові або індивідуальні завдання.

Спеціальні дослідження і передовий педагогічний досвід показують, що в диференціюванні навчальних завдань для молодших школярів доцільні такі способи:

зміст однаковий для всього класу, а для сильних учнів – зменшення часу на роботу, збільшення обсягу завдань або ускладнення

спільне завдання для всього класу, а для слабших дітей – допоміжний матеріал, що полегшує його виконання (зразок, таблиця, відповіді, схема тощо).

використання на одному етапі уроку завдань різного змісту і складності для сильних і слабких учнів.

самостійний вибір учнями завдань з кількох, запропонованих учителем на етапі закріплення.

самостійний вибір учнями відповідного завдання на етапі засвоєння нового складного матеріалу.

Волкова Н.П. дає визначення диференціації:

Диференціація (лат. differentia - відмінність) в освіті – процес та результат створення відмінностей між частинами освітньої системи (підсистем) [ , с.359].

Диференціація може здійснюватися між школами в межах шкільної системи, класами в межах школи, групами учнів та окремими учнями в межах класу з урахуванням одного чи кількох критеріїв – мети, методів, змісту освіти тощо.

Підставами для створення відмінностей в освітньому процесі можуть бути стать, вік, соціальна належність, розумові здібності, успіхи в навчанні, пізнавальні інтереси тощо.

Вона виділяє кілька видів диференціацій:

за здібностями: учнів розподіляють на навчальні групи за загальними чи окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності їх розподіляють по класах А, В, С і навчають за відповідними програмами маючи можливість переведення з одного класу в інші. У другому випадку учнів групують за здібностями до вивчення певної групи предметів (гуманітарних, природничих, математичних).

за недостатністю здібностей: учнів які не встигають із певних предметів групують у класи, в яких ці предмети вивчають за зниженим рівнем і в меншому обсязі.

за майбутньою професією: навчання у школах, які формують і розвивають навики майбутньої професії (музичних, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов тощо).

за інтересами учнів: навчання в класах чи школах з поглибленим вивченням певних галузей знань (математики, інших предметів).

за талантами дітей: пошук талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку.

Кожен з розглянутих видів диференціювання має свій зміст, методику навчання.

Волкова вважає, що диференціація освіти в Україні відбувається як на макро- та мезо; так і мікрорівні. Щодо макро- та мезорівня, то йдеться про існування різних типів навчальних закладів: загальних шкіл, спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв. Відбір до них є конкурсним, здійснюється відповідно до рівня розвитку певних здібностей та навичок.

Диференціація на мікрорівні традиційно виявляється в роботі вчителів, передбачає роботу вчителя на уроці з кількома групами дітей відповідно до рівня навчальних навичок.

Диференціація завдань за змістом може здійснюватися на підставі кількості завдань, за ступенем їх трудності, самостійності виконання.

Щодо поділу учнів на групи відповідно до їх навчальних можливостей Волкова Н.П. притримується такої ж класифікації як і Фіцула М.М.

Виділяє:

учнів з дуже високими навчальним можливостями, які потребують завдань підвищеної складності.

учнів з високим рівнем навчальних можливостей, які потребують корекції своєї роботи, періодичного контролю за навчальною діяльністю.

учнів з середніми навчальними можливостями, які можуть непогано вчитися, але їм заважає низька навчальна працездатність.

учнів з низькими навчальними можливостями, які мають слабку здатність до навчання і вимагають спеціального підходу вчителя.

Групове навчання сприяє використанню пошукових завдань, створює передумови для використання комплексних розумових дій. Навчальні завдання вирішуються у процесі спілкування учнів у групі, що сприяє вихованню колективу, формуванню комунікативних якостей. Учитель здійснює розподіл праці між учнями групи, формулює основні та додаткові запитання, розраховує час на їх виконання, здійснює оперативний контроль. При цьому він прогнозує власну педагогічну діяльність на занятті.

За визначенням М.Н.Скаткіна, диференційоване навчання відбувається тоді, коли враховується індивідуальні відмінності учнів. Він поділяє диференціацію на внутрішню і зовнішню [ , с.103].

Внутрішня диференціація – це така диференціація навчального процесу, яка враховує індивідуальні особливості учнів безпосередньо на уроці в своєму класі. В цьому випадку поняття диференціації навчання дуже схоже з поняттям індивідуалізації навчання.

Зовнішня диференціація – це така організація навчального процесу, яка враховує різні рівні успішності учнів з метою поєднання їх у спеціальні навчальні групи за певними ознаками. Отже, диференціація розглядають за загальними, частковими здібностями, тобто, здібностями до окремих предметів, інтересами. На підставі проведеного тестування знань з окремих предметів створюються групи різного рівня наприклад: “А” – базовий рівень знань, “В” – дещо просунутий, “С” – поглиблений.

Отже, різнорівневе навчання передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, яка дає можливість кожному учню оволодіти навчальним матеріалом окремих предметів шкільної програми за рівнями, не нижче базового, залежно від їх здібностей та індивідуальних особливостей. За критерій оцінки діяльності учня приймаються зусилля в оволодінні цим матеріалом та творче його застосування.

Фіцула М.М | Волкова Н.П. | Скаткін М.Н. | Савченко О.Я.

- за здібностями | - за здібностями | - внутрішня диференціація

- за відсутністю здібностей | - за недостатністю здібностей

- за майбутньою професією | - за майбутньою професією | - зовнішня диференціація | -