Схема № 1

Типи класів диференційованого навчання

На думку психологів Київського Науково дослідницького інституту психології внутрішньокласова диференціація сама по собі не вирішує їх проблем. На основі деяких спостережень, досліджень психологами Ю.Пільбух, Л.Кондратенко, С.Коробко та ін., було запропоновано провести експеримент по класної диференціації, починаючи з перших класів, який базується на такому принципі: по класна диференціація у відповідності з рівнем психологічної готовності першокласників до початку навчання в школі. Тут береться до уваги 2 фактори: відмінності в розумовому розвитку та в рівнях здібностей і талантів, а також умови, які необхідні тій чи іншій дитині, щоб успішно розпочинати свою навчальну діяльність. Розроблена психологами система передбачає 4 типи класів (схема № 1).

Клас вікової норми (КВН) – для дітей розумовий розвиток яких відповідає їх паспортному віку (тобто, приймається за норму). Такі діти складають близько 65 % від загального контингенту першокласників. Навчання тут здійснюється за нині діючими програмами.

Клас прискореного навчання (КПН) – для дітей з випереджаючим рівнем розумового розвитку. Такі діти складають 15-20 % учнів даного віку (6 чи 7 – річного віку). Термін навчання тут скорочується відповідно з 4-ох до 3-ох і з 3-ох до 2-ох років. Конкретний зміст навчальних програм для класів даного типу відповідним чином модифікований. Особлива увага приділяється подальшому інтенсивному розвитку розумових здібностей дітей. Для цього широко використовуються різноманітні форми творчих робіт: розв’язання проблемних задач, проведення конкурсів, вікторин і т.п.

Класи підвищеної індивідуальної уваги (КПІУ). Вони існують в нас на Україні з 1975 року і вже давно зарекомендували себе в якості ефективного засобу надання психолого-педагогічної допомоги слабше підготовленим в школі дітям, а також учням з незначними відхиленнями в психічному розвитку.

Ситуація докорінним чином змінюється коли слабше підготовлена дитина (а таких налічується біля 15 % від загального учнівського контингенту) потрапляє в клас підвищеної індивідуальної уваги. Навчально-виховний процес здійснюється тут за звичайними програмами, але при значно меншій кількості учнів в класі (до 18 учнів). Завдяки цьому на долю кожної дитини припадає значно більше індивідуальних контактів з учителем. Доручається такий клас спеціально відібраному висококваліфікованому вчителю, бажаючому працювати з важкими дітьми і здатному оточити їх підвищеною увагою і піклуванням, материнською ласкою. В таких умовах слабо підготовлені діти з перших хвилин перебування в школі почувають себе повноцінними учнями, що допомагає їм поступово подолати відставання в психічному розвитку.

Спеціальний клас для учнів з великою затримкою психічного розвитку (такі учні повинні вчитися в спецшколах, де курс початкової освіти проходить за 5 років. Науковцями НДІ психології запропоновано створити для цих дітей спеціальний клас в одній із загальноосвітніх шкіл мікрорайону).

В цілому, в основу побудови описаної системи диференціації навчання покладена концепція, згідно якої головним фактором розвитку здібностей і особистості школяра є можливість для кожного учня просуватися в оволодінні навчальним матеріалом в зручному для нього (тобто достатньо напруженому, але доступному) темпі. Таке оптимальне просування може забезпечити тільки диференціація на окремі типи класів. Саме вона, і тільки вона, згідно цієї концепції, здатна забезпечити адаптацію часових параметрів навчання до того рівня розумового розвитку якого вже досягнув той чи інший школяр. Направлення дитини в певний тип класу здійснюється при повній згоді батьків втому, що саме запропонований тип класу в найбільшій мірі відповідає індивідуально-психологічним здібностям її дитини.

Межі між класами вказаних типів мають відповідний характер. Кожний учень, в залежності від його успіхів в навчанні може бути переведений із класу одного типу в клас другого. Школярі. Які навчаються в класах різних типів, постійно спілкуються один з одним на перервах, на заняттях в групах продовженого дня, при проведенні позакласних заходів, як це звичайно здійснюється при наявності шкільних паралельних класів. Зрозуміло, розподіл учнів в класи різних типів – це лише перший етап диференціації, яка повинна здійснюватися в навчальному процесі. Цей етап не тільки не виключає, а навпаки, пропонує подальшу внутрішньо класну диференціацію та індивідуалізацію навчально-виховного процесу.

Заслуговує на увагу також досвід так званого парного навчання, коли учні працюють у парах і міняються парами “вчитель-учень”. Слід уважніше поставитися до досвіду С.О.Лисенкової, Ш.О.????, повернутися до противніших ідей і розробок з розливального навчання Л.В. Зенкова.

Можна навести ще немало корисних і перевірених часом рекомендацій, які сприяють підвищенню ефективності навчально-виховного процесу у початковій школі. Частина з них пройшла хвилею як мода, частина взагалі не була використана й забута.

Невичерпним джерелом ідей, мудрих порад, науково обґрунтованих рекомендацій є праці українських педагогів, психологів і методистів Г.С.Костюка, В.О.Сухомлинського, Д.Ф.Ніколенка, О.М. Ястреба та інших, які не втратили своєї актуальності в наш час і мають стати предметом уважного вивчення. Творчі пошуки відомих психологів методистів – Б.Анатольєва, Ю. Гільбуха, С.Логанської, М.Мізюк та ін., вчителів-новаторів уже створили значний пласт інновацій, які збагатили практику роботи школи і теоретичну основу диференційованого підходу до навчання.

Розділ II

Використання системи диференційованих завдань з математики на різних етапах уроку

Диференційовані завдання доцільні на різних етапах уроку, насамперед пі час підготовки учнів до засвоєння складного нового матеріалу. Дослідження дидактичних умов підготовки молодших школярів до вивчення нового навчального матеріалу показало, що основною формою цієї підготовки є диференційовані завдання, спрямовані на ліквідацію програми у засвоєнні учнями опорного матеріалу або розширення чи поглиблення знань і вмінь, а також завдання,