Проєктивність, спрямованість у майбутнє, критерій социометрічного вибору зводить збір інформації социометристом до опитування Социометричні опитування проводитися по спеціальним социометричним завданнях типі: «Прошу Вас вибрати (із прикладеного списку) тихнув, кого б Ви хотіли бачити своїм сусідом по гуртожитку (членом своєї бригади, бригадиром, компаньйоном на вечірці і т.п.)». У социометричному завданні винна згадуватися конкретна і реальна ситуація, що буде мати місце в майбутньому.

Радянський соціолог В. Б. Ольшанський, що проводив социометричні дослідження на промисловому підприємстві, відзначав, що нереальний критерій социометричного вибору збуджує в робітників недовіра до завдання, ставити під питання результати роботи. Западногерманський соціолог О. Енгельмайер спеціальними методичними дослідженнями наочно продемонстрував неприйнятність нереального критерію і для социометричних досліджень школярів.

Самий природний критерій вибору — у створенні самої ситуації вибору Оскільки социометрист не завжди може таку ситуацію створити, йому іноді приходитися користатися прийомами планованого спостереження. Приватний приклад: студентам повідомляється, що на факультеті намічено провести переформування груп. Пояснення, чому це робиться, не повинні бути зв'язані ні в якому разі з майбутніми критеріями социометрического чи вибору з характеристиками окремих студентів (підлога, який іноземна мова вивчається і т.п.).

Чеський соціолог Д. Слейшка згадує, наприклад, природним образом виникаючу ситуацію вибору — завдання сформувати аварійну бригаду на одному з машинобудівних підприємств .

8. До якого напрямку в социолгії належить соціологічна концепція Зиґмунд Фрейд

Соціологічна концепція З Фрейда відноситься до психоаналізу — специфічного психотерапевтичного методу. У широкому розумінні поняття психоаналізу охоплює всю сукупність практичних і теоретичних концепцій, методик різних напрямків фрейдизму і неофрейдизма, у тому числі соціально-філософські і соціологічні теорії. Фрейдизм — одне з найбільш розповсюджених і впливових соціологічних напрямків нашого години. Його ідеї не тільки пронизують науку, а і впливають на літературу, мистецтво, культуру, соціальну практику. Заподій такого усеосяжного впливу фрейдизму на суспільну свідомість, імовірно, зв'язані з тім, що в психоаналізі акумульовані різні ідеї: гуманістичні, консервативні, радикальні, раціональні й ірраціональні, повсякденні і філолофсько-психологічні.

Томові не випадково фрейдизм визнається не тільки соціологами, психоаналітиками, психологами, медиками, і представниками інших наук як одне з основ їх власних наукових дисциплін. Саме цей усеосяжний зміст фрейдизму викликає і його всебічну критику, породжує численні дискусії. Разом з тім сам Зиґмунд Фрейд ніколи не вважав собі соціологом, хоча в його роботах, на думку німецько-американського філософа і соціолога Г. Маркузе (1898-1979), існують глибоко соціологічні узагальнення. Цей соціологічний аспект у роботах Фрейда підсилюється і розвивається його послідовниками: Ж. Лаканом, К. Леві-Строссом і іншими.

Психоаналіз як метод виник у надрах соціальної терапії і лише потім була розроблена загальпсихологічна теорія, що сприяє його інтеграції в соціальні сфери життєдіяльності людини. Головна проблема, що намагався дозволити Фрейді, зв'язана з пошуком причин і шляхів подолання протиріч між суспільством і особистістю. У світлі цього він аналізує проблеми соціального контролю, моральних норм, соціальних заборон і т.д.

Основний мотив концепції 3. Фрейда — універсалізація сфери несвідомого в людській психіці і значення полового інстинкту в людському поводженні. Концепція Фрейда базується на чотирьох основних положеннях:

1. Биопсихологізм і індивідуальна психологія як модель більшості соціологічних конструкцій.

2. Акцент на несвідомому як визначнику характеру поводження.

3. Гіперсексуалізм, зокрема роль Едипова комплексу в поводженні, а також ідея сублімації сексуальної енергії, що лежить в основі социокультурного, художнього й іншого видів діяльності людини.

4. Дуалізм інстинктів життя і смерті, боротьба яких між собою і цивілізацією, так саме як динаміка несвідомого, визначає природу суспільства, його фукнціонування і конфлікти [3.4].

Виходячи з цих положень Фрейд вирішує проблеми взаємини людини і суспільства, що здійснює соціальний контроль над особистістю через соціальні норми і, відповідно, соціальні заборони з метою заохочення належного поводження і покарання облич, що відхиляються від прийнятих норм. З одному боку, Фрейд зовсім правий у тім, що саме соціальний контроль забезпечує приборкання людських інстинктів, вивільнення яких могло б привести до самознищення суспільства. З іншого боку - сам Фрейд сприймає соціальний контроль як фактор соціального тиску, що спотворює сутність людини, що відповідно веде до росту психічних відхилень, неврозів і стресів.

Види опитувань. Навести приклади

Заподій поширеності опитування як переважливого методу в соціології визначаються не його ефективністю (опитування як метод збору соціологічної інформації і складний, і не завжди ефективний). Про заподій поширеності цього методу в закордонній соціології приводяться наступні доводь1: неповнота офіційної статистики; характер методології емпіричної соціології; тісний зв'язок соціологічних досліджень з вивченням попиту; прагнення впливати на суспільну думку і т.п. Можна продовжувати перерахування такого роду причин, однак поряд з ними (і значно сильніше) на расповсюженість опитування діють два основних фактори:

а) можливість знайти серед різних варіантів опитування порівняно дешевий, не потребуючих великих витрат;

б) специфічний характер опитування як методу, результати якого звичайно не перевіряються і, як правило, вважаються свідомо достовірними. (Про цю особливість опитування ще буде йти мова надалі.)

У соціологічному дослідженні існують дві основні форми опитування: анкетування й інтерв'ювання. Чим же характеризуються і відрізняються друг від друга інтерв'ювання й анкетування? Головна специфіка інтерв'ю полягає в тому, що отут віч-на-віч зіштовхуються два чоловіки — інтерв'юер і респондентів, що приводити до виникнення особливої ситуації попиту (див. наступний параграф). При анкетуванні ситуація опитування створюється не в результаті особистого