Чи потрібні Україні євростандарти освіти?

Сьогодні процеси євроінтеграції проникають в усі сфери нашого життя, поглиблюються політичні, економічні, культурні зв’язки України з іншими європейськими державами. У сфері освіти ці тенденції втілились в ідеї приєднання нашої країни до загальноєвропейського освітнього простору, що ґрунтується на європейських традиціях відповідальності освіти перед суспільством, на широкому й відкритому доступі як до доступеневого, так і післяступеневого навчання, на освіті для розвитку особистості й навчанні протягом усього життя 

Зараз динамічно реформується українська національна система освіти, що має відповідати кращим європейським стандартам і передбачає підняття престижу освіти,  полегшення мобільності студентів та розширення можливостей їх працевлаштування. З цією метою у травні 2005 року на рівні Міністерства освіти України була підписана декларація про участь вітчизняних вищих навчальних закладів у Болонському процесі. 

Входження України в загальноєвропейський освітній простір є надзвичайно важливим для подальшого розвитку нашої країни. Цей процес є серйозним кроком уперед у галузі освіти. Усі нововведення мають на меті запровадження європейських стандартів освіти. Ми не тільки на словах, а й на ділі робимо спробу наблизитися до загальноєвропейського освітнього рівня. На нашу думку, це має досягатися і якістю знань, і запровадженням інноваційних технологій, і, без сумніву, всією системою організації навчального процесу й оцінювання якості знань у сучасних умовах. Прогресивні університети мають на меті готувати спеціалістів, що знайдуть своє місце не тільки в Україні, а й у Європі, досягти того, щоб диплом вітчизняного навчального закладу був конкурентноспроможним у європейських країнах, а в перспективі – й у світі. 

На сьогодні запровадження Болонської системи у вищих навчальних закладах України знаходиться на початковому етапі. Заплановано, що освіта України повністю перейде на Болонську систему до  року. Аналізуючи сучасні зміни законодавчої бази у сфері освіти, можна стверджувати, що зараз відбувається інтенсивна реорганізація структури університетів, проводиться адміністративна реформа та деякі перебудови у системі навчання. У більшості вищих навчальних закладів уже було введено модульно-рейтингову систему. Її переваги вже встигли оцінити і викладачі, і студенти. Ми маємо вже досить серйозний досвід роботи зі студентами в умовах модульно-рейтингової системи. Хочеться акцентувати, що якихось суттєвих проблем, пов’язаних з роботою, із впровадженням цих нових принципів у педагогічну практику, для викладача, що не страждає на консерватизм і готовий іти на зустріч студентові та його інтересам, немає. Це надзвичайно ефективна, перспективна система, що дає змогу кожному студенту максимально розкрити свої індивідуальні здібності, активно працюючи за програмою впродовж навчального року. Саме тому кінцевий результат залежатиме в першу чергу від здібностей і рівня знань кожного студента, від його сумлінності та ставлення до процесу навчання. Педагогічна взаємодія в умовах модульно-рейтингової системи є цікавою і корисною як для викладачів, так і для студентів. Викладачі мають більше часу для підвищення свого наукового рівня, студенти – для самостійної роботи. Вони працюють у бібліотеці, в інформаційному просторі як України, так і Європи, збагачують свої знання, розширюють свій світогляд. 

Існує ряд проблем загального штибу: невідповідність загального переліку спеціальностей та відмінності правил їх виділення; на українському рівні відсутня остаточно сформована законодавча база (а це у подальшому іще й додаткові фінансові витрати).  Це той розрив, кий нам необхідно подолати на шляху до євроосвітнього простору.  

До того ж, попри всі позитивні моменти приєднання до освітнього простору Європи, у пересічних громадян часто виникають опасіння: чи доцільне поєднання загальноєвропейських освітніх традицій з вітчизняними? чи не погіршить це якість освіти, адже наша система освіти за радянських часів вважалась однією з найкращих? Але ці сумніви є безпідставними. Болонська система ґрунтується на балансі між нововведеннями й традиціями, академічними перевагами і соціально-економічною необхідністю, пов'язаністю програм і свободою вибору студентів. До того ж,  вона стосується перш за все стандартизації оцінки рівня знань студентів, надання їм можливості переходити з одного навчального закладу в інший, отримуючи таким чином більш повну освіту залежно від інтересів, а отже, негативно позначитись на якості знань студентів не може. Європейська вища освіта завжди була різноманітною у царині мов, національних систем, типів інститутів, орієнтації профілів підготовки та навчальних планів. У той же час її майбутнє залежить від спроможності організувати це цінне розмаїття так ефективно, щоб одержати позитивні результати, а не труднощі. Не слід хвилюватись і через те, що за умов переходу студентів з одного вузу в інший знизиться відповідальність навчального закладу за якість освіти. Проведення реформування європейської освіти дозволить створити єдиний ринок праці вищої кваліфікації, забезпечить мобільність викладачів і студентів за рахунок стандартизації ступенів вищої освіти та, відповідно, дипломів. У той же час зросте рівень конкуренції на ринку освітніх послуг, це змусить університети покращувати свій імідж шляхом підвищення якості освіти і бути спроможними забезпечити рівень знань, що гарантує студенту в майбутньому працевлаштування на європейському ринку праці.  

Отже, незважаючи на те, що перехід на Болонську систему – це тривалий та складний процес, її запровадження вже зараз дає позитивні результати, а в майбутньому – активно сприятиме зміцненню політичних, економічних та культурних зв’язків України з країнами Європи.