Iнформацiйний блок

Проблемна ситуацiя

Демакова I. проаналiзувала твори школярiв про комп'ютер [ ]. Частина учнiв давала високу оцiнку ЕОМ, виходячи з можливостi використання її людиною: "ЕОМ не замiсть людини, а для неї"; "Комп'ютер порахував, а зробила людина". Та були такi, що оцiнювали комп'ютер як iнтелектуальний комплекс, що iснує окремо вiд людини: "ЕОМ - це те ж саме, що i розум людини, тiльки краще: з неї можна отримати потрiбну вiдповiдь у будь-який момент".

Переоцiнка ролi комп'ютера, певною частиною учнiв, негативно впливає на , що формуються. Наскiльки Ви погоджуєтесь з цим твердженням? Чому? Як Ви рекомендуєте використовувати комп'ютерну технiку в i дозвiллi, щоб запобiгти негативному впливу її на iнтелектуальний i фiзичний розвиток дiтей та молодi?

Комп'ютеризацiя навчання - застосування комп'ютера як та iнтенсифiкацiї .

Щоб забезпечити ефективне використання комп'ютера як , на першому етапi необхiдно зробити його ПРЕДМЕТОМ НАВЧАЛЬНОЇ . Спочатку набуваються знання про принципи роботи з машиною, засвоюються роботи оператора. I тiльки пiсля цього, на другому етапi, комп'ютер перетворюється у вирiшення навчальних або професiйних , у зброю людини.

Склалося так, що у той час, як американськi, японськi, англiйськi або пiвденнокорейськi школярi i дошкiльники оволодiвали елементарними роботи з найсучаснiшими комп'ютерами, виставленими для вiльного використання не тiльки у шкiльних кабiнетах, але i в дитячих садках та iграшкових магазинах, нашi школярi займалися теорiєю програмування у її, частiше за все, "паперовому", безкомп'ютерному варiантi, оскiльки в бiльшостi шкiл комп'ютерiв не було (та й сьогоднi гостро не вистачає). За кордоном у масовому порядку в школах готували користувачiв, здатних ввiмкнути комп'ютер, скористатися "меню", що пропонує тi чи iншi дiї, здiйснити цi дiї, розв'язати за допомогою комп'ютера певнi практичнi , просто погратися. У нас же основна увага придiлялася iз програмування. "У них" формувалася комп'ютерна грамотнiсть користувача, "у нас" - iнформацiйна грамотнiсть програмiста [ 5, с.337-338].

Крен у бiк безмашинного програмування пояснювався дуже просто. Комп'ютерну грамотнiсть передбачалося формувати без комп'ютерiв, що те ж саме, як i вчити плавати на березi [ 5, с.338].

Ще одним наслiдком недостатнього забезпечення навчальних закладiв комп'ютерною технiкою є те, що часто вивченням комп'ютера все i завершується, до використання його як справа не доходить. А шкода, адже, на думку сучасних науковцiв, комп'ютер як засiб навчання якiсно змiнює можливостi накопичення та застосування кожною людиною, можливостi [ 52, с.280].

Комп'ютер може бути використаний при вивченнi як природничо-математичних, так i гуманiтарних дисциплiн. У навчальному процесi корисними можуть бути електроннi пiдручники, контролюючi програми, довiдники i бази даних навчального призначення, збiрники i , комп'ютернi та .

Комп'ютери мають значний вплив на контрольно-оцiннi функцiї , надають їй характеру гри, сприяють навчально- тих, хто навчається. Комп'ютери дозволяють досягти якiсно бiльш високого рiвня навчального матерiалу, значно розширюють можливостi включення рiзноманiтних у , а безперервний , пiдкрiплений детально продуманими стимулами , пожвавлює , суттєво пiдвищує до освiтнього матерiалу, створює вiдчуття його доступностi, вiри у власнi сили i [ 5, с.341].

Комп'ютер може бути з успiхом використаний на всiх етапах - на етапi подання навчальної iнформацiї, навчального матерiалу у процесi iнтерактивної взаємодiї з комп'ютером, на етапi повторення та засвоєних (, ), на етапi поточного та пiдсумкового i , на етапi корекцiї результатiв навчання [ 5, с.341].

На свiтовому ринку наявна така кiлькiсть навчальних програм, що їх не можна перелiчити. Один лише перелiк закордонних фiрм, якi розроблюють цi програми, займає десятки друкованих сторiнок [ Osborn C.W. (ed) International Yearbok of Educational and Instructional Technology 1984/1985. L., 1985]. Аналогiчних даних стосовно розробок, що проводяться у СНД, нам не вдалося знайти. Та судячи про кiлькiсть описiв i самi навчальнi програми в Internet, можна припустити, що i тут ведеться активна дiяльнiсть у зазначенiй сферi.

Як приклад комп'ютерних розглянемо електроннi пiдручники, що поєднують у собi рiзноманiтнi iнформацiйнi технологiї.

Зосереджуючи у собi велику кiлькiсть науково-методичного та практичного матерiалу, електронний пiдручник забезпечує того, хто навчається, зручною послiдовнiстю подання iнформацiї. Гiпертекстова технологiя, яка пов'язує окремi термiни та текстовi масиви за тематичними лiнiями, дозволяє органiзувати швидкий доступ до необхiдної iнформацiї. Вивчаючи нову тему пiдручника, студент може миттєво звернутися до вже пройденого матерiалу або до iнших документiв, що мiстять визначення понять чи коментарi, необхiднi для нового.

Наприклад, розглянемо навчальний курс зi штучного iнтелекту, реалiзований на базi системи InterBook [ ], що використовується в унiверситетi Карнегi-Меллон. Кожний фрагмент навчальної iнформацiї мiстить набiр гiпертекстових посилань на iншi роздiли курсу у виглядi маркованого списку. Пункти списку помiчаються маркерами рiзного кольору. Наприклад, зеленим помiченi посилання на роздiли, з якими студенту рекомендовано ознайомитися у першу чергу; червоним - посилання на роздiли, до яких студенту бажано звернутися пiзнiше, пiсля вивчення iнших тем.

Крiм цього, в електронному пiдручнику можуть бути використанi посилання на адреси сайтiв Internet, тематика яких збiгається з тематикою, що розглядається. Це дозволяє тому, хто здобуває освiту, практично нескiнченно глибоко занурюватися у вивчення актуальних для нього питань. Таким чином, сам студент визначає бiльш важливi для нього питання й має змогу вивчати їх бiльш детально.

в книгах завжди привертають увагу. В електронних пiдручниках можна розмiщувати не тiльки рiзноманiтнi зображення, але й демонструвати динамiчнi, у тому числi мультимедiйнi (вони впливають вiдразу на декiлька органiв сприйняття) моделi реальних процесiв та явищ. Причому користувач може бути стороннiм спостерiгачем за тим, що вiдбувається на