Методична розробка на тему

“Методика проведення занять по вивченню творчості Франца Кафки”

План

І. Вступ

Від тексту до всесвіту автора.

ІІ. Основна частина

Аналіз притчі Ф. Кафки “Пасажири залізниці” методом “від тексту до контексту”.

Вивчення життєвого і творчого шляху Ф. Кафки

Вивчення новели Ф. Кафки “Перевтілення”

ІІІ. Заключна частина

1. Підведення підсумків вивчення життєвого та творчого шляху письменника модерніста Франца Кафки

Від тексту до всесвіту автора

Художній світ Ф. Кафки назвичайний. Поетика його творів докорінно відрізняється від усього того, що було створено за попередню історію художньої літератури. Його ім’я згадується одним із перших серед засновників модерністської прози. Тому перш, ніж приступити до вивчення програмного твору-новели Ф. Кафки “Перевтілення”, доцільно підготувати студентів до його сприйняття, допомогти їм осягнути ту концепцію світу та місця людини в ньому, яка була притаманна письменнику.

З цією метою роблю спробу відійти від традиційної “біографічної” методики і роблю акцент на тексті. Адже специфіка вивчення предмету “Світова література” полягає в тому, щоб розглядати літературу як мистецтво слова, а не якийсь додаток до історії чи суспільствознавства. Визначальним моментом у вивченні літератури є не біографія письменника, ідея та тема твору, а текст.

Виходячи із вище сказаного, насамперед пропоную студентам прослухати та прочитати один з найменших творів Франца Кафки притчу “Пасажири залізниці”.

Ознайомлення з цим твором дасть змогу студентам відчути особливості світосприйняття письменника, ознайомитись із його творчою манерою.

Після визначення системи символів звернемося до біографії Ф. Кафки, як і допоможе осягнути незвичайний художній світ письменника-модерніста.

Після цього студенти будуть готові до вивчення новели “Перевтілення”.

Аналіз притчі Ф. Кафки “Пасажири залізниці” методом “від тексту до контексту”

І. Сприйняття художнього тексту.

Учитель читає притчу (можна двічі), потім студенти самі читають текст (на кожному столі роздруковані тексти).

Коментар вчителя:

Трапляються люди, які перебувають в становищі пасажирів, що потрапили в аварію у довгому залізничному тунелі. Суцільна темрява, не видно ні початку, ні кінця тунелю. Емоційна напруга посилюється, довкола ввижаються химерні чудовиська.–

Яке, на вашу думку, світовідчуття автора цього твору?

(Безвідрадне, безмежно песимістичне, трагічне, катастрофічне, жахливе, страдницька, все сприймається в “чорних кольорах”).

Аналіз тексту:–

Поясніть, чому саме так ми оцінюємо світовідчуття автора? За допомогою яких художніх засобів Кафці вдалось передати свої відчуття і викликати відповідні відчуття у читачів?

(За допомогою особливої системи символів твору).

Людина, за світовідчуттям Ф. Кафки, беззахисна, приречена, пригнічена. Автор зображує це, використовуючи систему символів:

Тунель | Записуємо на дошці,

залишаючи місце

для розташування символів

Калейдоскоп

Гра

Чудовиська

Катастрофа

Рана

пасажир

Ці слова і є символами. У даному тексті подорож на поїзді символізує життя, а за допомогою образу пасажира письменник намагається з’ясувати місце людини у житті, загалом у цьому світі. Все, що відбувається з пасажиром, спонукає до роздумів про те, як сам автор сприймає буття людини у цьому світі. Розшифруємо символи:

Тунель-– це світ;

Пасажир – людина.

Гра

Калейдоскоп

Чудовисько

Катастрофа

рана | це буття людини

Після цього з’ясовуємо зміст записаних символів, їх смислову наповненість.

Зображуючи людину “пасажиро”, Кафка висловлює своє ставлення щодо ролі людини у цьому світі. Давайте замислимось над питаннями:

Чи залежить хоч щось від пасажира під час його поро дожі на поїзді: рух, напрямок, швидкість, зупинка, сутичка, аварія?

Так що у такому разі уособлює собою образ-символ пасажира?

Чи може залежати від якоїсь окремої людини те, з ким доведеться їй опинитись разом у вагоні, поїзді?

Який характер стосунків може виникнути між супутниками? Чи тривале це спілкування? Ч взагалі може не бути жодного спілкування?

Доходимо до висновку, що людину Кафка змальовує пасивно, безособовою істотою, від якої нічого не залежить. Перебування її на землі випадкове, тимчасове. Людина самотня, і оточують її так само випадкові та тимчасові супутники. Люди перестали бути особистостями, вони всі – “пасажири”. Автор зображує страшну реалію життя людини ХХ століття – втрату власної індивідуальності.

А коли від людини нічого не залежить, коли вона нічим не відрізняється від інших, то напрошується висновок, що вона НІХТО.

На дошці це виглядає так:

Л

Ю

Д

И

Н

А | Пасажир | Без особистість, | Н

І

Х

Т

О

Тимчасовість,

Пасивність

Випадковість

Самотність,

Залежність,

приреченість

Далі пояснюємо значення таких слів як “рана”, “катастрофа” (це біль, страждання), “чудовиська” (це нескінченний, химерний жах), “гра” (штучність), “подорож” (тимчасовість, пасивність, непередбачуваність, безглуздість), “калейдоскоп” (миттєвість, непередбачуваність, незахищеність, абсурдність). Для з’ясування символу “калейдоскоп” згадуємо, що це і іграшка, яка від незначного руху в чиїхось руках швидко змінює візерунок. Причому у цих змінах немає ніякої закономірності, послідовності, логіки; навпаки, все випадкове, не передбачуване. Всі ці поняття символізують БУТТЯ, яке у розуміння письменника настільки абсурдне, що стало еквівалентним НЕБУТТЮ.

Схематично це виглядає так:

Б

У

Т

Т

Я |

Калейдоскоп | незахищена миттєвість | Н

Е

Б

У

Т

Т

Я

непередбачуваність

абсурдність

Гра | штучність

химери

Чудовиська | жах

нескінченність

Катастрофа | страждання

Рана | біль

тимчасовість

Подорож | пасивність

непередбачуваність

безглуздість

Під час розшифрування символу “тунель” студентам пропонується уявити себе в такому тунелі, е вже не видно світла і людина вже не впевнена в існуванні початку і кінця тунелю. Пасажири опинились в обмеженому просторі, серед якихось уламків, купи скалічених тіл, не вистачає повітря і зовсім не зрозуміло, чи є вихід і де він. Людина охоплена жахом, розгублена, безпорадна, безпомічна, відчуває біль, відчай, приреченості.

С | Порожнеча | Н

В | Тунель | Безкінечність | І

І | Темрява | Щ

Т | замкненість | О

Таким чином побудована схема №1, яка є на кожному столі.

Перечитуємо останнє речення притчі і робимо висновок, що автор переконує читача в абсурдності життя, у відсутності будь-якого сенсу існування людини.

Через опис катастрофи всі особливості свого трагічного світосприйняття. А саме:

Людина – ніхто, і приречена на небуття у нічому; на страдницьке, трагічне, пригнічене, безвідрадне буття.–

Але чому