Реферат

на тему:

“Зміст роботи “Рідної Школи” Українського Педагогічного Товариства у міжвоєнну добу”

ЗМІСТ

Вступ

1. Діяльність „Рідної Школи” на галицьких землях

2. Розвиток дошкільного виховання під керівництвом „Рідної Школи”

3. Українська еміграція і „Рідна Школа”

Висновок

ВСТУП

Проблеми національного відродження та побудови власної системи освіти на українських землях міжвоєнний період стали найактуальнішими на той час.

Ідея національної школи та національного виховання, зародившись з об'єктивних потреб українського суспільства, обґрунтовувалася й утверджувалася зусиллями не одного покоління громадських культурно-освітніх діячів і педагогів у важких умовах відсутності власної державності, штучної територіальної розмежованості України.

Серед небагатьох освітніх організацій, які плідно працювали над формуванням організаційних, теоретичних і методичних основ українського національного шкільництва в умовах польської експансії західноукраїнських земель, була „Рідна Школа". Це товариство зуміло поставити важливість освітнього процесу на перший план організаційної діяльності. Мета товариства яскраво виражалась в національних педагогічних ідеях, які сприяли уточненню історико-педагогічних знань, відродженню кращих освітніх традицій минулого. Основним завданням „ Рідної Школи" вважалось виховання національне свідомих громадян, готових до самопожертви на користь своєї Батьківщини.

Свою освітньо-виховну діяльність товариство поширювало на дошкільні заклади, школи, бурси, пропагуючи і впроваджуючи тут навчання українською мовою. Адже кожен народ має право знати і володіти своїм рідним словом.

Важливим засобом збереження української школи, товариство вважало запровадження в практику роботи навчальних закладів нових підручників, які були видані „ Рідною Школою" виключно українською мовою.

Реалізуючи свої ідеї шляхом широкомасштабної діяльності, товариство цим самим показало, яка могутня українська нація.

Таким чином, авторитет „ Рідної Школи" набув такої величини, що про її освітню роботу знали не тільки на наших землях, а й емігранти за кордоном.

ДІЯЛЬНІСТЬ „ РІДНОЇ ШКОЛИ" НА ГАЛИЦЬКИХ ЗЕМЛЯХ

Проблеми відродження та розвитку національної системи освіти в міжвоєнну добу стали одним із найголовніших питань в складних умовах територіальної розмежованості України. На противагу діям польської влади єдиною організацією, яка відстоювала збереження української національності, залишилось Українське Педагогічне Товариство. Його початкові зусилля, спрямовані на організацію навчально-освітньої роботи, стали важливим чинником збереження самобутності рідного народу, його національного розвитку. Про це свідчить плідна робота товариства над формуванням організаційних, теоретичних і методичних основ українського національного шкільництва.

Однак Українське Педагогічне Товариство довший час не мало власного мандату виступати як національна влада української школи, тому 3 червня 1920р було організовано спільну нараду, на якій зібрались представники всіх економічних, культурних організацій та політичних партій. Одним із головних заслуг цієї наради була формальна ліквідація Краєвого Шкільного Союзу, а „Рідна Школа" здобула через свого попередника (Українського Педагогічного Товариства) високий авторитет, маючи підтримку всіх політичних партій.

Безперечно, що в час війни, приватні гімназії не відповідали рівнем освітньо-виховної системи та кількістю навчальних закладів передвоєнним гімназіям. Тому для того, щоб піднести рівень науки в цих школах, Головна Управа „Рідної Школи" ЗО грудня 1921р скликала спільну конференцію, на якій були присутні управителі гімназій та представники Українського Педагогічного Товариства, де обговорювались загальні справи виховання, навчання та шкільної адміністрації. З огляду на те, що ці навчальні заклади не мали відповідних приміщень для організації навчання, то своїм рішенням на цій конференції Головна Управа у 1922р виділила суму 1млн. марок для здійснення цієї цілі.

22 листопада 1922р візитатором народних шкіл і вчительських семінарій „Рідної Школи" було обрано Омеляна Поповича (президента буковинської Національної Ради). На цій посаді він пробув до 1929р і вніс неабиякий вклад в розвиток приватного народного шкільництва „Рідної Школи". Згодом 6 червня 1923 р. на загальному з'їзді Українського Педагогічного Товариства було одноголосно прийнято про зміну його статуту та переіменування Товариства на „Рідну Школу", а область його діяльності розширено на всю територію Польщі.

Кружки „Рідної Школи" стали не тільки органами, які піклувались безпосередньо школами й молоддю, дбали про матеріальні засоби на загальні потреби товариства, але й стали освітніми осередками, доповнюючи і замінюючи подекуди читальні чи інші освітні товариства. Одночасно з поширенням організаційних рам зростало й число приватних шкіл „Рідної Школи", які були зосередженні в таких місцевостях як: Коломия, Печеніжин, Самбір, Гусятин, П'ядаки, Звиняч, Ходорів, а також у таких районах: Чортківщина, Городенщина, Надвірняншина, Косівщина, Коломийщина, Рогатинщина, Снятишцина, Зборівщина.

Крім того „Рідна Школа" займалась розвитком промислового шкільництва. Так, у 1924 р. референтом фахового шкільництва став Йосиф Панчаківський. З його ініціативи було створено так звану торговельно-промислову комісію, головою якої було обрано Марію Білецьку. Метою комісії було таке поле діяльності: „двигнути промисел серед Українців при помочі фахових шкіл, курсів, піддержкою домашнього промислу, висилкою талановитої молоді до промислових шкіл та плекати серед молоді хист до тої життєвої галузи заводячи ремісничі варстати в ріжних школах „Рідної Школи" [ ]. З цим же напрямком „Рідна Школа" організувала відкриття дівочих та хлопчачих промислово-доповнюючих шкіл, де навчання велося виключно українською мовою. На цьому аспекті діяльності громадський діяч Лев Ясінчук наголошує: „Одною з головних основ української школи має бути виховання молоді в національному дусі, виховання сперте в першу чергу на рідній мові, яку виробив і вистраждав собі нарід протягом тисячоліття... Лише національна школа обновить і об'єднає розбиту українську націю" [ ]. З цією метою товариство „Рідна Школа" займалось організацією та поширенням власних книгарень та видавництвом української літератури для молоді.

До війни у Львові була лише одна книгарня, однак після її закінчення свідомість української маси значно зросла. Тому „Рідна Школа" з метою утримання власних шкіл і більш ширшого видавництва української літератури