Чужі люде проганяють,

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

21. Учень: У всякого своя доля

І свій шлях широкий:

Той мурує, той руйнує,

Той неситим оком –

За край світа зазирає,

Чи нема країни,

Щоб загарбать і з собою

Взять у домовину.

Той тузами обирає

Свата в його хаті,

А той нишком у куточку

Гострить ніж на брата.

А той, тихий та тверезий

Богобоязливий,

Як кішечка, підкрадеться,

Вижде нещасливий

У тебе час та й запустить

Пазури в печінки, -

І не благай: не вимолять

Ні діти, ні жінка.

А той, щедрий та розкішний,

Все храми мурує

Та отечество так любить,

Так за ним бідкує,

Так із його, сердешного,

Кров, як воду, точить!

А братія мовчить собі,

Витріщивши очі!

Як ягнята: “Нехай каже,

Може так і треба!”

Так і треба! Бо немає

Господа на небі!

А ви в ярмі падаєте

Та якогось раю

На тім світі благаєте?

Немає! Немає!

Мені здається, я не знаю,

А люди справді не вмирають

А перелізе ще живе

В свиню, абощо, та й живе,

Купається собі в калюжі,

Мов перш купалося в гріхах.

І справді так,

Схаменіться люди,

Бо горе вам буде!

(Запис пісні “Реве та стогне Дніпр широкий”).

22. Ведуча: Шевченко з’явився на світ весною, щоб стати совістю України, її весною. Він народився 9 березня 1814 року.

23. Ведуча: А 9 березня 1914 року, незважаючи на заборону російських сатрапів столітнього ювілею – загрозу тюремного ув’язнення, - патріарх грузинської культури Акакій Церетелі скликав грузинських митців. Б’є восьма година вечора, вирує столичний театр опери і балету, асистенти-учні виводять під руки сімдесяти-чотирьох-річного Церетелі на сцену, зал затихає: патріарх прямує до центру сцени, де в обрамленні квітів височить портрет Великого Кобзаря України. Церетелі просить допомогти йому опуститися перед ним на коліна, і завмерлий зал чує, що вуста великого мужа Грузії промовляють слова, які відразу стають крилатими: “Спасибі тобі, Батьку Тарасе, що ти навчив мене любити Грузію”.

(Виходять “письменники” під звуки музики Л.Бетховена “Місячна соната”).

24. Учень: Я, Іван Франко, український письменник, я обожнюю Шевченка. Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа.

Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможених армій.

25. Учень: Я, Юлія Віргінія, німецький перекладач, переклала твори Шевченка німецькою мовою і вважаю, якщо Котляревський на межі 18 і 19 століть підніс українську мову до рівня літературної, то велика заслуга Шевченка в тому, що він відкрив усю її велич і красу. Цим, а також оспівуванням героїчного минулого, пробудженням давніх ідеалів свободи, вихованням давніх ідеалів свободи, вихованням національної свідомості, Шевченко врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку. Значення поезії Шевченка – не скороминуще, воно постійне, тому, що він поет не тільки пригнобленого українського народу, а й усього багатостраждального людства.

26. Учень: Великий Кобзар, який із титанічною силою висловив віковічні думи й сподівання талановитого, красивого душею, могутнього українського народу, безмежно дорогий нам, монголам, волелюбною поезією, непохитною вірою в сонячне майбутнє трудового народу. Я, Лхамсурен, сучасний монгольський поет.

27. Учень: Я, Альфред Курелла, німецький письменник стверджую, що Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі. Жодна країна не висунула такого поета, народного в справжньому розумінні цього слова, поета, який так повно, так правдиво і так безпосередньо передав настрї та думки широких мас поневоленого народу. Своєрідність поета саме в тому, що він, будучи дійсно зв’язаним із простим народом, не поривав цього зв’язку протягом всього свого життя, хоч досяг вершин наук того часу.

28. Учень: Я, Рокуел Кент.

Я американський художник і американець плоттю і кровю, але те, що я бачив із творів Шевченка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає найглибші чуття щирого захоплення його талантом і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка.

29. Учень: Я, Назим Хікмет, турецький письменник, вважаю: до того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуться на різних мовах.

Ну, а потім? Потім, коли на землі не залишиться жодного пригнобленого народу, жодної пригнобленої людини? Чи звучатимуть тоді пісні Шевченка? Звичайно, звучатимуть. Полум’яні пісні великого українського поета стануть для людей пам’яттю про далекі часи. Люди читатимуть Шевченка, знаходячи радість у тому, що їх внутрішній світ рідний красі тих гаїв, степів, місячних вечорів, що їх оспівав Шевченко в своїх поезіях. Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка.

30. Учень: (читає “Заповіт” під музику).

31. Усі разом: Ми тебе не забули, Тарасе!

1. Тамерлан – середньоазіатський правитель і завойовник.

2. Брути – Люцій Юній Брут (до н.е.) очолив повстання з трону Прутського царя Тарквінія Гордого. Марк Юній Брут – один з організаторів вбивства імператора Юлія Цезаря (до н.е.). Тут Шевченко назвав Брута як борця проти деспотизму.

3. Коклес – легендарний римський герой, відомий тим, що врятував Рим, сам-один обороняючи міст на річці Тібр від війська Прутського царя Порсни.

1а. Учень: Не на шовкових пелюшках,

Не у величному палаці –

В хатині бідній він родивсь

Серед неволі, тьми і праці.

22а. Учениця: Нещасна мати сповила

Його малого й зажурилась...

І цілу ніченьку вона

За сина-кріпака молилась.

22б. Учень: І Бог почув молитву ту,

І дав душі убогій силу,

І в руки хлопцеві вложив

Співецьку чародійну ліру.

* * *

Ось ми