і перегорнули останню сторінку нашого літературного свята “Думи мої, думи мої” присвяченого Т.Г.Шевченку. Доторкнулися душею до палкого нескореного серця поета.
Думи й помисли Тараса Шевченка були про Україну, про її народ, його долю нещасливу.
То ж нехай заповіт великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні і пронести через віки у майбуття.
