Але ж будь-який конфлікт-це руйнування, це зло... " і т. д.

Коли людині доводиться часто так "роздвоюватися", відбувається руйнація всього організму, вона хворіє. Проблема серйозна: особиста і соціальна.

У наш час нерідко буває так, що будь-який вибір людини приносить їй психологічне страждання: і одна, і друга, і третя... позиція - неблагородна, непорядна, злочинна... Людина переживає психологічний стрес...

Психологічно комфортно людина почувається тоді, коли її середовище не вимагає від неї аморальних вчинків, тобто, коли в державі встановлюється стабільний, у правовому відношенні, стиль життя, укладаються такі умови, приймається така мораль, що люди звикають до цих правових і моральних вимог, які не суперечать одні одним. Аморальний вчинок заперечується самим життям.

Тоді стресові ситуації стануть явищем рідкісним, скоріше особистого, а не соціального плану. Мрія? Звичайно! Але яка красива!

Песиміст. А, по-моєму, бути громадянином, зокрема у нас, це тільки обов'язки і ніяких прав, навіть якщо вони гарантовані Конституцією.

Я перечитав той розділ Конституції, в якому йдеться про "Права, свободи та обов'язки людини і громадянина". Кожна стаття прекрасна. Але майже кожна або не виконується, або порушується. Взяти хоча б ст. 24. Тут вказано, що "громадяни мають рівні конституційні права і свободи І є рівними перед законом", що "не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками майнового стану...", а в статті 23 йдеться, що "людина має право на вільний розвиток своєї особистості...", а в 43 - що кожен має "право на працю, заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, на своєчасне одержання винагороди за працю" і т. д.

Але ж на кожному кроці ми спостерігаємо, на прикладі наших батьків знайомих бачимо, що ці права порушується. Не говорячи вже про безоплатне навчання і медичну допомогу...

Поняття громадянства, свідомість громадянина, на мого думку, формуються державою, її діяльністю, її турботою про людей, любов'ю державних мужів до свого народу, повагою до нього.

Громадянин - це той, хто відчуває за собою міцну державу, де б він не був, той, хто має чим пишатися сьогодні, а не тільки посилатися на давнє героїчне минуле, до якого не мав відношення.

Громадянин - це той, хто у своїй країні має можливості для здійснення своїх намірів до самовираження. У нас, на превеликий жаль, поки що таких умов немає. Ні талант, ні знання, ні уміння, ні досвід гарантій достойного життя не дають. Можливо, колись буде інакше...

А жити в умовах постійної борні - виснажливо. І, як виявилось -безрезультатно. Погано жили наші діди, наші батьки, нічого хорошого немає і в нас. Майбутнє бачиться дуже туманно...

Громадянський обов'язок зобов'язує пишатися, любити, шанувати.

Але ж це не означає приймати те, що душа заперечує, що є неправдою (влучним є вислів Л. Толстого "Життя без моральних зусиль — це сон "). Златі судження).

Оптиміст. Бути громадянином - це почесно; це дуже важливо відчувати себе представником держави, яка маю власну територію, славну історію, традиції, культуру, мову, авторитет і визнання у світі.

Ти є носієм всіх тих здобутків, якими славна твоя держава.

Ти захищений державою, ти певен у тому, що твоя держава "гарантує піклування та захист своїм громадянам" (25 стаття).

Як мені це зрозуміло, коли чую з екранів телевізора: "Я - громадянин Сполучених Штатів" або "Я - підданий Великої Британії"...

Державу Україну в світі вже знають. Авторитет її зростає. Звання громадянина Української республіки набуває свого належного значення.

Славні справи, славні вчинки громадян України створюють її імідж (у спорті, зовнішній політиці, ділових стосунках...).

Та держава приймає на себе й ганьбу за діяння деяких громадян.

Як це важливо, щоб кожен громадянин чи у себе вдома, чи за межами країни жив за принципом: "Не зганьби своєї держави!".

Я вірю, що дуже скоро громадяни нашої держави промовлятимуть з гордістю: "Я - підданий України!".

Учитель. Прикладами високих громадянських помислів багата не тільки історія людства (згадати хоча б наших літописців: Нестора і його "Повість минулих літ", автора "Слова про Ігорів похід"). Час, ближчий до нас, теж увіковічнив імена справжніх патріотів-громадян: М. Грушевський, Драгоманов, С. Бандера, В. Стус, В. Чорновіл...

Та треба пам'ятати, що здатність до виняткової громадянської дії не дається просто так, від природи. Цю якість можна і треба в собі виховувати. А розвивається вона з елементарної порядності, принциповості, совісності, співчуття до чужого горя.

Приклади для наслідування є, та ось тільки тих, хто готовий наслідувати, менше. Ви можете сказати, що зараз час не той, ситуації ас відповідної, дух не той та й "що можемо зробити ми?".

Звернемось до слів Бертольда Брехта, які прозвучали в книзі "Життя Галілео": "Нещасна та країна, яка не має героїв", "Нещасна та країна, яка потребує героїв". Два суперечливі твердження. Яке ж із них ми приймемо? Зараз ми почуємо наших дослідників.

(Виступи учнів, які побували в ролі батьків, політиків, економістів, висловили думки та погляди дітей).

Діти. Зараз ми - діти. Але ми ростемо, розвиваємося і вступаємо в доросле життя. Але у цьому світі ми беззахисні, тому Конвенція про права дитини надає нам такі широкі права. І всім нам необхідно їх знати: кожна дитина має невід'ємне право на життя, а держави забезпечують максимальний можливий ступінь її виживання і