Методика трудового навчання має своє коріння в таких науках, як анатомія і фізіологія, шкільна гігієна.

Організовуючи трудовий процес, учитель має володіти знаннями з анатомії й фізіології, щоб правильно визначити робоче місце учня, його робочу позу, навантаження, підібрати необхідні матеріали та інструменти відповідно до вікових особливостей учнів початкових класів.

Дотримання гігієни праці забезпечує зміцнення здоров'я дітей. Гігієнічні вимоги до трудового навчання багатогранні: дотримання нормативного освітлення, повітряно-теплового режиму приміщення, де проходять уроки праці, відповідного обладнання, спецодягу учнів, дотримання правил безпеки і санітарних вимог.

У змісті навчальної програми з трудового навчання визначено декілька видів праці: робота з папером і картоном, тканиною та природними матеріалами, а також технічне конструю-вання й моделювання.

Кожен з них має свою специфіку, оскільки передбачає ознайомлення з конкретними матеріалами, інструментами, виробничими операціями, прийомами праці. Для того, щоб кваліфіковано вчити дітей, самому необхідно засвоїти основи матеріалознавства і виробництва з тих видів, які передбачені програмою початкових класів.

Ідеї трудового навчання і виховання у теорії і практиці зарубіжних педагогів

Ідея трудового навчання і виховання виникла давно. У кожному суспільстві здійснювалася відповідна підготовка поколінь до участі в суспільній праці, у виробництві. З глибини століть трудове навчання й виховання набуло своєрідного змісту.

До наших днів збереглися відомості про діяльність у X сто-літті товариства «Брати чистоти». У їхніх роботах відзначається, що на фізичний, розумовий і естетичний розвиток людини благодійно впливає праця і ремісництво (один з перших документів в історії світової думки).

Певний вплив на розвиток теорії трудового виховання мали погляди соціалістів-утопістів Томаса Мора і Томазо Кампанелли, які у своїх працях змальовували таке суспільство, де всі члени будуть працювати в майстернях і на полях, будуть займатися мистецтвом і науками.

Велике значення трудовому вихованню надавав осно-воположник педагогіки нового часу Я. А. Коменський. Він вважав, що саме завдяки праці можна виховати творчу, свідому, з найкращими рисами характеру особистість.

Дальший розвиток ідеї трудового виховання знайшли місце у спадщині французьких просвітників, зокрема, у творчості Жана-Жака Руссо, а згодом у практичній діяльності швейцарського педагога Й. Г. Песталоцці. Думки Ж. Ж. Руссо про розвиток ремі-сничої праці, як другого ступеня після вироблення певних навичок ручної праці, не знайшли підтримки у його сучасників. Потрібно було багато часу, щоб практично здійснити ці ідеї.

Песталоцці не тільки пропагує введення трудового виховання, а й знаходить деякі практичні шляхи здійснення своїх ідей. В організованих дитячих притулках крім навчання діти працювали в майстернях (прядильній, ткацькій, годинниковій), на пришкільній ділянці і в полі, доглядали за тваринами. Ідея Песталоцці про поєднання навчання з продуктивною працею широко впро-ваджувалася в практику шкіл Європи. Педагог розробляє основи трудового виховання і навчання. Він доводить, що формування вмінь не зводиться тільки до односторонніх механічних навичок і твердить, що внутрішня суть розвитку технічних і професійних умінь полягає у розвитку здібностей людини.

Особливу увагу питанню трудового виховання і навчання приділяли просвітники XIX ст. Роберт Оуен і Шарль Фур'є. Новим у педагогічній теорії Р. Оуена було те, що він вказував на необхідність зв'язку теоретичних знань з трудовим навчанням.

У вченні педагога К. Д. Ушинського праця виступала як основа, засіб і мета людського існування, як джерело морального, розумового і фізичного вдосконалення людини. «Серйозна і вільна, улюблена праця, - писав Ушинський, - є змістом людського життя, і тільки слід бажати, щоб цей основний закон людської природи ввійшов у загальну свідомість. Виховання повинне відкрити дитині цей закон, повинне прищепити вихованцеві повагу і любов до праці... дати йому й звичку до праці». Ушинський К. Д. Вибрані педагогічні твори. - Т. 2. - К.; 1983. - С. 208.

Швидкий прогрес науки, техніки й промисловості в другій половині XIX ст. привів до того, що суспільство було змушене змі-нити свої погляди на школу і трудове виховання підростаючого покоління. Для роботи на підприємствах були потрібні підго-товлені, освічені робітники, а школа такої підготовки не забез-печувала. Цим в першу чергу і пояснюється той факт, що реформа народної освіти в різних країнах Європи проводилася під гаслом створення трудової школи, введення в навчальні плани нового предмета – ручної праці.

Ручна праця в школах України дореволюційного періоду

Становлення і розвиток трудового навчання і виховання в Україні не було ізольованим від світової теорії і практики.

У Київській Русі, як і в Західній Європі, ремесло було на високому рівні розвитку і вимагало відповідної підготовки робочої сили. У XVI- XVII століттях на українських землях виникають братства, а при них братські школи, в яких навчалися діти простих ремісників, селян.

У другій половині XIX ст. ідея введення ручної праці в загальноосвітню школу поширювалася по всій Україні. Спочатку трудове навчання запроваджують у місті Коростишеві, а згодом у Херсонській, Катеринославській та Чернігівській губерніях. Наприкінці 1890 року в Катеринославі було відкрите училище, в якому для встановлення зв'язку між школою і життям запровадили додаткові навчальні предмети та позакласні практично-виховні заняття. Введення нових предметів здійснювалося за ініціативою П. І. Христиановича. Він розробив свою систему виховної ручної праці. За цією системою в Катеринославському училищі було вперше створено диференційовану програму з трудового навчання для хлопчиків і дівчаток. Хлопчики навчалися обробці паперу, картону, жерсті, дроту, деревини, а також господарству, садівництву. Дівчаток навчали в'язанню, кулінарії, шиттю, городництву, садівництву.

Провідну роль у розвитку трудового навчання в країні відіграли Херсонські семінари народних учителів з ручної праці, які проходили в 1903-1905 роках. Лектор цих семінарів М.