Провідні орієнтири сучасної дошкільної освіти та можливості використання в ній позитивних елементів минулого

Актуальність і важливість історико-педагогічного дослідження значною мірою визначаються можливістю використання отриманих результатів у теорії та практиці сучасної освітньої діяльності, яка в українській державі кінця ХХ – початку ХХІ ст. позначена суттєвими змінами, новими пріоритетами, закріпленими в Конституції України, Законі «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), у Національній доктрині її розвитку на найближчі десятиріччя.

У рамках цих реформ зазнала змін і система дошкільного виховання. Їхню суть розкриває уже згадуваний закон України «Про дошкільну освіту» 2001 р. Показово, що в назві закону та його змісті йдеться про дошкільну освіту, а не про виховання дітей дошкільного віку, як це мало місце у проаналізованому угорському законі 1891р. Це відповідає одній із провідних тенденцій розвитку сучасної світової освіти – зниженню межі початку організованого навчального процесу.

У контексті викладеного вважаємо за доцільне порівняти найважливіші аспекти досліджуваної проблеми зі станом розвитку дошкільної освіти в сьогоднішніх умовах на предмет виявлення позитивних елементів набутого в минулому досвіду чи, навпаки, уникнення помилок, які вже мали місце в справі дошкільного виховання дітей одного з регіонів України, що можуть носити загальноукраїнський характер.

Необхідність порівняльного аналізу зумовлюється низкою факторів. По-перше, полікультурністю українського суспільства в цілому та Закарпаття зокрема. По-друге, таким сучасним педагогічним орієнтиром, як формування системи безперервної мовної освіти, яка «забезпечує обовґязкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливістю опанувати рідну (національну) і практично оволодіти хоча б однією іноземною мовою»; «сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин…, толерантність у ставленні до носіїв різних мов і культур…» Водночас стратегія мовної освіти, здійснювана в нашій державі, забезпечує право на задоволення освітніх потреб рідною мовою, збереження та розвиток їхньої етнокультури [73, 4].

Мовна політика в галузі освіти є наскрізною і охоплює всі навчальні заклади, незалежно від типу і форм власності.

Зазначене є особливо важливим для Закарпаття, де функціонують дошкільні заклади з різними мовами викладання.

Бюлетень Державного комітету статистики за 2004р. повідомляє, що в Закарпатській обл. у 2003 р. діяли 471 інституція дошкільної освіти, тобто майже в три рази більше, ніж наприкінці досліджуваного нами періоду (Додаток Х). З-поміж них 385 – з українською, 66 – з угорською, 1 – із російською та 19 – із кількома мовами викладання [30, 5]. Отож, із загальної кількості дошкільних закладів 82% провадять навчально-виховний процес мовою української держави, 14% - угорською, 0,2% - російською та 4% - угорсько-російською, українсько-угорською та українсько-німецькою мовами. Цей показник в основному відповідає якісному складові населення сучасного Закарпаття.

Таким чином, усунення в краї домінування дошкільних інституцій некорінних, непревалюючих етнічних груп (у 1898р. 85% від їх загальної кількості становили угорськомовні дошкільні заклади, хоч угорське населення, як уже зазначалося, не було в більшості), не означає дискримінації маленьких громадян національних меншин – вони мають змогу задовольняти свої освітні потреби в рідномовних закладах.

У дошкільних закладах Закарпаття у 2003р. виховувалися 24,7 тис дітей, при цьому кількість вихованців порівняно з 1995р.зменшилася на 27,1 % [30, 21]. (У досліджуваний період чітко простежувалася тенденція до безперервного зростання числа дітей у дошкільних закладах). Водночас потреба у розширенні охоплення дітей дошкільним вихованням відчувається постійно: станом на 1 січня 2004 р. незадовільнено 3035 заяв батьків про влаштування дітей у дошкільні заклади. Найбільше їх було в Хустському (687), Тячівському (476), Виноградівському р-нах (376) [30, 22].

Відповідно до діючих вимог, педагогічною діяльністю в сучасних дошкільних закладах області займаються особи з високими моральними якостями та відповідною освітою – всього 3410 осіб (23,9% з вищою та 75, 9 % - із середньою спеціальною освітою). Проте і цей показник розвитку дошкілля Закарпаття знизився: порівняно із 2002р. – на 2,5% [30, 34].

Отож можна констатувати, що суспільне дошкільне виховання Закарпатської області, як і всієї України, вимагає більшої уваги з боку державного та громадського чинників, як це мало місце в колишній Угорщині.

Відповідно до Методичного листа Міністерства освіти і науки України від 6 червня 2005р. [] зміст навчально-виховного процесу в сучасному дошкільному закладі України визначається Базовим компонентом дошкільної освіти і реалізується на основі програм розвитку, навчання і виховання дітей «Дитина», «Дитина в дошкільні роки», «Зернятко», «Малятко», «Українське дошкілля». Дозволяється використовувати й інші програми, рекомендовані МОН України. Дошкільні заклади обирають одну із зазначених програм на підставі їх обговорення та схвалення педагогічними радами.

Чинними в Закарпатті сьогодні є три документи, дотичні до розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку: Базовий компонент дошкільної освіти [6, 6-19], програми «Дитина» [28, 326] і «Малятко» [65, 198].

Таким чином, на відміну від дошкільних закладів минулого, сучасні дошкілля краю мають більші можливості для реалізації мети й завдань виховання дітей дошкільного віку.

Більшість дошкільних інституцій Закарпаття, передусім Ужгорода, як обласного центру, обрали для роботи програму “Малятко”, створену Науково-дослідним інститутом педагогіки України (1991). Особливістю даної програми є розширення кола уявлень про культурні традиції українського народу (мистецькі, трудові, мовні, родинно-побутові, обрядові та ін.), ознайомлення з якими сприяє вихованню любові до свого роду, рідної природи, пробудженню інтересу до матеріальних і духовних цінностей українського народу. За переконанням авторів Програми, “знання рідної культури є умовою для розуміння культур інших народів” [52, 3]

Програма “Малятко” включає низку розділів. Зокрема розділ “Психологічні характеристики дітей” розкриває вікові