Зміст гри. Ведучий називає будь-яке число, а визваний учень повинен назвати число в 10 разів більше, наступний з ним в 100 разів більше, а слідуючий в 1000 разів більше.

Наприклад вчитель називає число 510, далі 5100, наступний 51000. за кожну правильну відповідь учні отримують очко. Виграє та команда, яка набере найбільшу кількість очок.

Не помились

Зміст гри. На дошці записані такі числа: 6, 9, 8, 3, 7, 5, 2, 4.

Учні, які сидять один за одним, повинні швидко дати відповідь від множення кожного із цих чисел, наприклад на 8.

Щоб ігрова діяльність на уроці проходила ефективно і давала бажані результати, необхідно нею керувати, забезпечивши виконання таких вимог:

Готовність учнів до участі в грі.

(Кожен учень повинен засвоїти правила гри, чітко усвідомити мету її, кінцевий результат, послідовність дії, мати потрібний запас знань для участі у грі).

Забезпечення кожного учня необхідним дидактичним матеріалом.

Чітка постановка завдання гри. Пояснення гри – зрозуміле, чітке.

Складну гру слід проводити поетапно, поки учні не засвоять окремих дій, а далі можна пропонувати всю гру і різні її варіанти.

Дії учнів слід контролювати, своєчасно виправляти, спрямовувати, оцінювати.

Не можна допускати приниження гідності дитини (образливе порівняння, оцінка за поразку в грі, глузування тощо).

Ігри важливо проводити систематично й цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання й виховання дошкільників, молодих школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Існує кілька поглядів на нестандартні уроки. Їх можна згрупувати наступним чином:

бінарні уроки (2-4 кл., двічі на семестр);

віршовані уроки (1-4 кл., раз на місяць);

інтегровані уроки (1-4 кл., 2 рази на семестр);

уроки-дискусії (4 кл., 2 рази на семестр);

уроки-дослідження (3-4 кл., 2 рази на семестр);

уроки-звіти (1-4 кл., 3 рази на семестр);

уроки-змагання (1-4 кл., 3 рази на семестр);

уроки-мандрівки (1-4 кл., 3 рази на семестр);

уроки-сюжетні замальовки (1-4 кл., двічі на рік).

Головне завдання педагога – не тільки чітко усвідомлювати мету кожного уроку, а й розуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки всього навчально-виховного процесу.

А тепер коротко про різні форми нестандартних уроків.

Бінарні – це такі уроки, на яких матеріал даної теми подається блоками різних уроків. Урок проводить кілька вчителів: кожен свій предмет.

Віршовані – це такі нестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Ці уроки підсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими.

Інтегровані уроки ставлять за мету об’єднати споріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми.

Підготовка інтегрованих уроків передбачає:

аналіз календарного планування;

зіставлення матеріалу різних предметів;

визначення завдань уроку;

“конструювання” уроку.

Залежно від навчальних предметів, що інтегруються, дані уроки можуть поділятися на:

урок української мови з образотворчим мистецтвом;

урок української мови з художньою працею;

урок української мови з природознавством.

Далі потрібно визначити мету і місце проведення уроку, а також тривалість уроку.

Перший етап уроку – організаційний. Другий – ознайомлення з темою і методом. Третій – актуалізація знань учнів – бесіда. Наступні етапи уроку проводяться довільно.

Уроки-дискусії проводяться після вивчення теми чи розділу. Вони дають нагоду виявити різні позиції з певної проблеми, сприяти розвитку пізнавальних інтересів, розширюють досвід спілкування.

Уроки-дослідження створюють умови для самостійної роботи учнів. Такі нестандартні уроки мають свої особливості.

Наприкінці семестру з метою перевірки знань, умінь і навичок проводяться уроки-звіти. Вони плануються завчасно. Обираються ведучі. Кожній дитині потрібно дати самоствердитися.

Готуючись до уроку-змагання, вчитель ділить клас на команди, опрацьовує ігрові ситуації, роз’яснює критерії оцінювання, виготовляє наочність. Етапами уроку можуть бути складові КВК:

Вступне слово. Привітання.

Розумова розминка.

Перевірка домашнього завдання.

Конкурс капітанів.

Конкурс творчих робіт.

Відповідь на проблемне питання уроку.

Підсумкове слово журі.

Однією з найцікавіших форм роботи є уроки-мандрівки. Складові компоненти уроку-мандрівки:

Підготовка вчителя та учнів до уроку.

Проведення заняття.

Підбиття підсумків.

Структура уроку-мандрівки.

Організаційний момент.

Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки.

Визначення мети й завдань уроку.

Систематизація, узагальнення, засвоєння знань, умінь та навичок.

Фронтальне опитування.

Відповідь на проблемне питання.

Індивідуальна робота учнів.

Поділ класу на групи.

Дидактична гра.

Підсумок уроку.

Домашнє завдання.

Уроки – практичні роботи сприяють розвитку і вихованню графічних та обчислювальних навичок і вмінь, допомагають виробити практичні навички користування креслярським приладдям та вимірювальними пристроями, дають усвідомити суть різних величин та співвідношень між ними в ситуаціях, наближених до життєвих.

Уроки, які ґрунтуються на казкових сюжетах, служать захоплюючим матеріалом для роздумів. У загадках вказуються певні властивості об’єкта, за якими його відгадують. Загадки – це своєрідні логічні задачі на виявлення об’єкта за певними його ознаками. Казкові сюжети та герої улюблених казок посилюють увагу учнів до запропонованих завдань, викликають зацікавленість у їх розв’язанні, стимулюють і пожвавлюють роботу на уроці.

Для уроків, що пов’язані з колективною творчою справою учнів, важливим моментом є вибір такої справи, визначення мети та відведення часу на її виконання. Крім того, учитель повинен продумати, як забезпечити більш повну її активну участь учнів класу у колективній справі і які висновки слід повідомити учням по її завершенні.

До уроків-вікторин, олімпіад слід ставитись як не до одноразових заходів, а як до цілої системи змагань. Підготовці таких заходів та їх проведенню слід відвести значний проміжок часу, коли проводиться робота з учнями, яка має масовий характер та є підготовчою до участі в змаганнях для кожного учня.

Важливим у цій справі є також розумне поєднання змагання і