Розвиток творчого мислення школярів – складова життєвого успіху

1. Особистісно-орієнтований підхід – необхідна умова розвитку мислення.

В Академії педагогічних наук України часто обговорюють питання про можливість чи неможливість навчити дітей творчості. Існує думка, що до творчості виявляють здатність тільки обдаровані діти, що творчість можлива лише там, де є захопленість дитини предметом або вона «обдарована Богом». Ми знаємо, що особистість учи-теля, батька або кумира здат-на запалити в окремій людині вогонь творчості, захоплення предметом, любов до будь-якого виду діяльності. Тому прикладів масового розвит-ку творчих здібностей у дітей ми практично не бачимо. Є статті й книги про різні мето-дики, технології розвитку творчих здібностей, але вони, найчастіше, не доходять до масового читача. Вчителя потрібно навчати більшості нових технологій, що в нинішній економічній ситуації не завжди можливо. Однак вихід із ситуації, що склала-ся, знайти все-таки можна.

По-перше, це особисте бажання вчителя розвивати в учнів творчі здібності.

По-друге, усвідомлення того, що в звичному напра-цьованому механізмі підго-товки й проведення уроку необхідно багато чого змінювати. І коли вчитель усвідомлює, що треба зміню-вати свої звички, стиль, то часом виникає інертність, небажання, невміння докла-дати зайвих зусиль, невіра в те, що можна домогтися ре-зультату. Часом через корот-кий час, не спостерігаючи ніяких відчутних змін, учи-тель опускає руки.

По-третє, потрібно з са-мого початку чітко собі уяви-ти кінцеву мету і всі етапи її досягнення.

Вчителі-практики добре знають, що без уроків, на яких переважають репродук-тивні види діяльності, обійти-ся не можна. Тому, коли хтось говорить, що він на кожному уроці розвиває творчі здібності дітей, йому не вірять. Це й так, і не так. Дійсно, на кожному уроці не-можливо давати й вирішува-ти завдання тільки творчого характеру. Але створити пси-хологічний клімат, у якому

діти не бояться висловлювати будь-які відповіді, припу-щення, навіть помилкові, не-обхідно. І простим побажан-ням цього не домогтися. По-трібно на кожному уроці ста-витися до досягнень і поми-лок дитини з розумінням, не лаяти її, а заохочувати, пока-зувати вихід із ситуації. Щира зацікавленість учнем, його успіхами і невдачами створює атмосферу світла й добра на уроці, а тільки в такій атмос-фері можуть цілком розкри-тися природні здібності дітей.

Дуже важливо для вчите-ля знати, в якому темпі роз-вивається кожен учень. Тому на уроці потрібно не тільки давати суму знань і перевіря-ти, як вони їх засвоїли, а й помічати, запам'ятовувати, акумулювати, хто з учнів і як сприймає й засвоює знання. Це важка вчительська праця, яка щоуроку вимагає великих витрат щиросердних сил, на-пруження волі, уваги, пам'яті.

Викладач має добре зна-ти вікову психологію, індиві-дуальні якості учнів, постійно спостерігати, аналізувати, ро-бити висновки. Тому, коли вчитель на уроці дає різні типи завдань, використовує різні методичні прийоми (але не для галочки, не для пере-віряючого), тоді ця система роботи буде основою для формування творчих здібно-стей учнів. Подібний педаго-гічний досвід, по-моєму, не можна передати на папері. Формально, коли вчитель го-тується до уроку для паралелі класів, він має один поуроч-ний план. Але насправді у творчого вчителя в різних класах уроки відрізняються один від одного, а іноді вза-галі не відповідають початко-вому планові. Вміння створи-ти атмосферу світла, добра, творчості, дати можливість кожному учню розвиватися в своєму темпі, за своїми мож-ливостями, на своєму рівні дозволить учителю закласти основу для розвитку твор-чості дітей на уроках.

Добре відомо, що недо-статньо застосовують поло-ження: чим вищий рівень са-мостійності в надбанні знань, тим вищий рівень їх засвоє-ння. Тому дуже важливо на кожному уроці передбачити

самостійне одержання учнями знань: це можуть бути пошуки відповіді в підручнику на репродуктивні запитання вчителя; самостійне вивчення теми; робота в зошиті з друкованою основою, з карт-ками, таблицями; розв'язан-ня задач тощо. Біологія в цьо-му відношенні благодатна тим, що має в своєму арсе-налі такі специфічні прийоми як екскурсії, лабораторні й практичні роботи, спостере-ження, роботи з гербарієм, муляжами, живими об'єкта-ми, мікроскопом, схемами тощо. Хотілося б акцентувати увагу на тому, що ці прийоми — не самоціль, а спосіб ство-рення на уроці позитивного психологічного клімату, заці-кавленості учнів предметом, розвитку їхніх природних здібностей. Тому так важли-во використовувати особистісно-орієнтований підхід у навчанні учнів. Адже, якщо ми будемо організовувати діяльність дітей на уроці так, щоб вони розвивалися кожен у своєму темпі, ми досягне-мо того, що переважна

більшість учнів хотітиме чути те, про що говорить учитель. Тільки за цієї умови виникне творчість дитини на уроці.

Неабияке значення для реалізації особистісно оріє-нтованого підходу має орган-ізація обліку навчальних до-сягнень учнів. Якщо вчитель під час вивчення теми передбачав різні типи завдань, способи їх вирішення, то й облік навчальних досягнень має бути різноманітним за формою, але при цьому слід враховувати індивідуальні особливості дітей.

Учителі дуже часто під час тематичного оцінювання навчальних досягнень учнів дають завдання за варіанта-ми, а потім дивуються з ре-зультатів. Узагалі ж так пра-цювати досить просто: і про-грама виконана, й оцінки начебто справедливі з'явля-ються. Але насправді на та-ких уроках зовсім не врахо-вані особливості як «сильних», так і. «слабких» дітей.

Завдання розраховані на середняка. Навіть якщо ми на один ряд посадимо сильних, а на інший — Слабких дітей і дамо різні завдання, ми все одно не реалізуємо особис-тісно орієнтований підхід у навчанні.

Дуже важливо під час обліку навчальних досягнень дати кожному учневі мож-ливість вибору завдань різної складності, запропоно-ваних йому вчителем. Деякі вчителі, які добре вивчили своїх учнів, навіть пишуть для кожного