2. Засоби розвитку творчого мислення школярів.

Одним із основних завдань сучасної школи є ліквідація відчудження, що існує з одного боку між значною частиною школярів, і з другого – школою, вчителем. Та розв’язати це завдання можна шляхом реалізації особистісного підходу до учнів, кожен школяр повинен завжди відчувати, що він цікавий як особистість кожному вчителеві. Досягнення цієї мети – виявляється у прагненні кожного учасника до спільної організації шкільного життя і водночас почуття особистої відповідальності.

Навчальна співпраця формує в учнів здатність довільно регулювати свої дії, обґрунтовувати свою позицію і приймати точку зору іншого. В процесі спільної навчальної діяльності відбувається розвиток діалогічної форми мислення кожного партнера, формування рефлексивних механізмів мислення.

Отже, в сучасній школі на перший план має ставитися завдання не накопичення дитиною інформації, а засвоєння інтелектуальних технік, які є складовими культури і невід’ємною частиною змісту освіти. В основі інтелектуальних технік лежать міцні знання у вигляді гнучких систем, придатних для застосування в різних життєвих ситуаціях.

Тоді освіта як процес матиме творчий характер, бо її змістом буде забезпечення людини як суб’єкта, наділеного яскраво вираженою індивідуальністю. Центральним аспектом цього є розвиток творчого мислення школяра в процесі навчання. Творче мислення особистості має змогу побачити те, чого ще немає, але що може бути створене ним самим: момент надання задачі особистісного смислу – власне волевиявлення.

Творчим є мислення, яке задовольняє наступні вимоги:

Реалізує пізнавальну потребу молодшого школяра, що ґрунтується на природних інстинктивних реакціях – „дослідницькій” та „ігровій”; потребу у враженнях, спілкуванні; в самореалізації і самоактуалізації;

Втілює єдність змістового, почуттєво-емоційного та операціонального в пізнавальній діяльності;

Відповідає основним критеріям: понятійності, самостійності, гнучкості, ігровій комбінаторності.

Розвиток творчого мислення здійснюється поетапно засобами дослідницьких, ігрових, творчо-прикладних дій, в ході яких відбувається ставлення, розвиток та діалектичне поєднання операціонального та образно-асоціативного видів мислення.

Операціонального та образно-асоціативного мислення необхідні елементи цілісної структури творчого мислення, воно містить у собі три основні розумові процеси:–

створення образу, оперування ним і орієнтацією у просторі (як у дійсному, так і в уявному).

Повніше охопити елементи конструювання з метою вибору необхідних для реалізації задуму, вести цілеспрямований пошук нових елементів, неочікуваних зв’язків між звичайними образами, створювати цілісні образи з окремих розрізнених елементів, планувати задум і створювати оповідання, казки, казкові задачі тощо допомагає алгоритм, розроблений на основі системно-функціонального підходу.

Творче мислення динамічно формується через творчу активність.

Підвищенню творчої активності в навчальній діяльності, сприяють такі умови:

Забезпечення учневі статусу суб’єкта діяльності і (діяльності) спілкування.

Розвиток ініціативи учня.

Цей розвиток тісно пов’язаний із формуванням таких якостей, як самостійність і незалежність. Отже необхідно у всіх можливих випадках спонукати дітей до вияву даних якостей, розвивати їх самодіяльність, щоразу підкріплювати та стимулювати її.

Педагогічне керівництво навчальною діяльністю школяра має будуватися на основі органічного поєднання з його самостійністю в роботі, що створюватиме грунт для вияву та розвитку ініціативи як необхідного елементу навчальної діяльності.

Штучне гальмування здатності учня за власною ініціативою приймати рішення, планувати та здійснювати їх, може привести до емоційного незадоволення дитини, до формування невпевненості в собі, в своїх силах і можливостях.

Постійний діалогічний характер взаємодії між учнем і вчителем і між самими учнями (стан подиву, сумніву, допитливості, пошуку), спрямованість на відкриття нового і здатність до глибокого (свого) осмислення свого досвіду сприяють підвищенню творчої активності.

Перший рівень творчої активності має забезпечити успішність самостійного розв’язання задачі такого рівня складності, який впливає на мотивацію. Як відомо мотивація зникає, коли абсолютно легкі завдання, або непомірно складні. Обидві ці умови позбавляють можливості здійснювати творчий акт, щодо встановлення нових зв’язків, пошуку, нових значень, комбінування певних понять.

Розвиткові творчої активності сприяє організація навчального процесу у вигляді ділової гри з елементами змагання, театральної дії. В основі ділової гри – лежить продуктивне спілкування вчителя з учнем.

В ході гри забезпечується єдність змістового, операціонального і мотиваційного компонентів – необхідних компонентів структури творчого мислення.

В процесі ділової гри для кожного учня характерне напруження думки, вольових зусиль, вияв емоцій.

Всі ці процеси допомагають дитині долати труднощі під час розв’язання творчого завдання, яке лежить в основі гри.

Завдяки роботі думки, фантазії, уяви, діти створюють граматичні вправи, математичні задачі, головоломки, лінгвістичні та математичні казки, задачі, вірші, тощо.

Ділові ігри близькі дорослому підходу до розв’язання раціоналізаторських задач, а це, зокрема „прес-конференції”, „телемости”, „інтерв’ю”, „ринги”.

В процесі такої роботи у учнів формується уміння приймати точку зору іншого, узгоджувати свої думки з думками інших, тобто підпорядковувати власні цілі і бажання спільній справі.

Цінність таких ділових ігор полягає в тому, що вони допомагають формувати гнучкість і широту мислення, готовність до інтелектуального ризику (дитина має багато ідей, вміє і не боїться їх висловлювати).

Побудова навчання як цілісного творчого мислення, у формі ділової гри з елементами змагання, театральної дії, - робить процес навчання ненав’язливим, майже непомітним.

Тоді освіта стає самоосвітою, виховання – самовихованням, розвиток – саморозвитком. Відбувається вільний пошук себе, процес самопізнання і самовизначення, і є першими кроками життєвого успіху.

Рушійними кроками успіху на життєвому шляху особистості є внутрішня потреба, яка спрямована на те, щоб найповніше задовільнити свої духовні і інтелектуальні потреби, матеріальні запити, а також активно і ефективно само реалізуватися.