Ця методика окреслює загальну схему діяльності педагога у вста-новленні контакту в складних випадках недовіри дитини, її упередже-ності, що можна змінити розширенням зони порозуміння, прийняттям особистості кожного, спонуканням учня до самозміни.

КОНФЛІКТ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ

Ми розглянули теоретичні засади, що дали змогу зрозуміти сутність, структуру і технологію побудови професійного педагогічного спілку-вання. Водночас трапляється, що стосунки між учителем і учнем усклад-нюються. Ми прагнули показати, як запобіги помилкам і викривленням у стосунках, забезпечити позитивний розвиток взаємин «учитель — учень». Але важко уникнути суперечностей між індивідуальностями, якими є дитина і вчитель. А якщо конфліктна ситуація вже виникла, то яку лінію поведінки слід обрати, щоб не загострювати стосунків?

Конфлікт виникає не зразу, зародження його ми можемо відчути в якомусь інцидентові, непорозумінні. Ще немає відкритого протистояння, відчуваються лише невдоволення, нестриманість учнів. Але на це слід реагувати, бо учні вже усвідомили цю ситуацію як конфлікт, що заважає їм задовольняти власні потреби. Якщо вчитель не помітить вчасно зміну у ставленні учня, ситуація може набути деструктивного характеру. Що насамперед слід робити? Усвідомивши, що порушено баланс в інтере-сах педагога та учнів, проаналізувати випадок, не доводячи його до загострення', до виникнення конфліктної ситуації, коли відбувається зіткнення думок. Виявляються ініціатори, які висловлюють думку час-тини невдоволених. Учитель ще в змозі використати обставини для набуття учнями позитивного досвіду. Уважність, здатність побачити «жало конфлікту» (А. Добрович), усвідомлення сутності причин і праг-нення усунути суперечності, зблизивши інтереси, — такою має бути тактика вчителя.

Наведімо приклад. Учні не хочуть писати контрольну роботу. Од-нією з причин є те, що їх не попередили. Як діяти? Звичайно, можна їх примусити, ігноруючи невдоволення, зрештою, залякати. Однак для нас важливими є продуктивна праця і збереження дружніх та ділових сто-

сунків. То як же діяти? Треба врахувати, що невдоволення спричинене саме нашою неуважністю: не попередили. Важливо, щоб діти відчули нашу зацікавленість у спільній справі, довіру до них. «Що ж, можливо, я забула попередити. Тоді сьогоднішній урок ми присвятимо підготовці до наступної контрольної роботи. Бажаючі можуть перевірити себе і сьогодні, причому в журнал я виставлю лише добрі та відмінні оцінки. Вас влаштовує такий варіант?». Учні погоджуються. У цій конфліктній ситуації вчитель виявив здатність до децентрації — вміння подивитися на обставини з погляду обох сторін і знайшов компромісне рішення, забезпечивши інтерес учнів до роботи. Дуже важливо, перш ніж вислов-лювати пропозицію, зняти напруження, продемонструвати свої дії як намір піти назустріч.

Необачність у конфліктній ситуації може призвести до накопичен-ня пристрастей, некерованої поведінки, відкритого протистояння і ба-жання розірвати стосунки. Тоді спалахує конфлікт, за яким — тяжка і велика праця з відновлення ділових стосунків. Мудрою є заповідь учите-ля: «Перш ніж грюкати дверима, подумай, як зайдеш знову до класу!».

Тож вирішимо з учнями (разом), як працювати далі. Для цього постараймося зняти напруження (наприклад, вербалізувати ситуацію). Потрібно також попри все знайти в себе почуття жалю та ніжності до дітей (згадаймо фільм «Вікно у Париж», де вчитель замість гніву вияв-ляє піклування, турботу, а також надію). Використаймо гумор, який несе із собою розрядку і підкаже результат. Зрештою, допоможе компроміс, взаємний аналіз ситуації.

Кожний конфлікт у педагогічній практиці — гостра ситуація, яка, од-нак, завдяки підвищеній емоційності може сприяти усвідомленню мо-ральних законів. Отже, важливо подивитися на конфлікт як на спонтанно виниклі або спеціально створені суперечності у стосунках між учителем і учнями, які за умови конструктивного розв'язання приводять до пози-тивних змін у стосунках його учасників, їхнього розвитку і розвитку всього колективу. Вчителеві не слід боятися конфлікту. Якщо він виник-не, треба опановувати технологію поведінки у конфліктній ситуації.

Найважливішою передумовою неприпустимості загострення конфлікт-ної ситуації є педагогічний такт учителя1. Отже, узагальнимо: спілку-вання вчителя в педагогічному процесі повинно збудити активність самої дитини (вийти на діалог) і допомогти їй набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків. Цьому сприяє створення ат-мосфери за допомогою продуктивних стилів взаємодії.