Соціальне середовище у розвитку обдарованості.

Психолого-педагогічні дослідження останніх десятиліть довели, що обдарованість, як специфічне явище людської психіки, можна визначити як певну передумову досягнення успіхів у будь-якій діяльності. Тому обдарованими і талановитими можна наз-вати людей, які, за оцінкою досвід-чених спеціалістів, демонструють високі досягнення. Перспекти-ви їх розвитку визначаються рівнем досягнень або потенційними мо-жливостями в одній або декількох сферах, а саме: інтелектуальній діяльності та академічних досягнен-нях (наукова спрямованість), твор-чості, винахідництві, спілкуванні та лідерстві, художній діяльності (му-зика, образотворче мистецтво), про-дуктивній діяльності (професійна), моториці (спорт). Люди, які в своїй професійній діяльності досягають високих результатів, ще в дитин-стві значно відрізнялися від своїх ровесників за всіма параметрами розвитку, вони більше адаптовані емоційно й соціально, легко вчать-ся і засвоюють навчальний матері-ал, досить швидко вирішують зав-дання, мають високий рівень кон-центрації уваги, абстрактного ми-слення, але, водночас, не здатні до конформізму і заучування шкіль-ного матеріалу, схильні до незалежності. Такі діти відзначаються високими соціальними ідеалами, виявляють творчість у навчальному процесі, винахідливі, спостережли-ві, в соціальних контактах гостро реагують на несправедливість, чут-ливі до настрою оточуючих, мають розвинене почуття гумору. В діяль-ності, яка відповідає їх обдаровано-сті, такі діти досягають не тільки рівня, який відповідає більш стар-шому віку, але й результати їх нау-кових досліджень бувають просто унікальними.

Обдаровані діти характеризуються наполегливістю, надзвичайно розвиненою працьовитістю, глибоким і стійким інтересом до певної діяльності. Один із відомих дослідників проблеми обдарованості – Н.С.Лейтіс доводить, що працьовитість – це найважливіший фактор обдарованості.

Виявлення обдарованих дітей, їх подальший розвиток, пошук педа-гогічних технологій професійної спрямованості обдарування є ва-жливою проблемою психологічної і педагогічної науки та практики.

Досить інтенсивні дослідження психології обдарованості, які поча-лися в кінці 70-х і па початку 80-х і років в США і в європейських державах, започаткували розвиток нової прикладної галузі психології:*

психологія талановитих і обдарова-них. Адже було доведено, що потенційно талановиті діти не завжди досягають значних успіхів у навчанні взагалі або з якихось окремих предметів, але мають блискучі успіхи в інших видах діяльності. Крім того, такі діти мають серйозні утруднення у спілкуванні з вчителями, ровесниками і, навіть, батьками.

Отже, завдання прикладної галузі психології талановитих по-лягає у вивченні психологічних особливостей прояву обдарованості, причин затримки у розвитку таланту в дитячі роки, а також у розробці методів організації психологічної допомоги. На початку 80-х років був здійснений міжнародний проект, який включав дослідників із семи країн світу, вивчення особливої психологічної якості найобдарованіших дітей, зокрема, їх здатності прогнозувати можливі ситуації, проблеми, внутрішньо програвати ситуації ризику й небезпеки, а також знаходити можливі виходи із таких ситуацій. В межах цього проекту розроблялися спеціальні комплексні навчальні програми для шкіл, в яких учень може просуватися у навчанні більш вільно, ніж за звичайною програмою, і необмежений задачами тільки якогось одного шкільного предмета. На основі науково-дослідницької роботи були розроблені методичні посібники для педагогів і батьків.

Отже, проблема обдарованості – це не лише психологічна, але й проблема педагогічна, економічна, соціальна. Питання виявлення здібностей школярів, студентів – вимір їх масштабу, творчої спрямованості – це питання вибору і стабілізації професії, професійної підготовки і професійної орієнтації, раціонального використання талантів і обдарувань.

Єдність високого рівня перцептивних, інтелектуальних, емоційно-вольових процесів і їх позитивна моральна спрямованість забезпечує успіх людини у її професійній діяльності. Але, як ми вже відзначали, наявність лише природних задатків не забезпечує просування обдарованості, тобто реалізацію її у життєдіяльності людини: лише відповідний соціум може організувати природні задатки, спрямувати їх у необхідному руслі.

Щоб підтвердити це положення, звернемося до біографічного мето-ду. Цеп метод передбачає ретельне вивчення біографічних даних людини: у нашому випадку – людини талановитої. Саме він дасть можливість досить переконливо довести значення соціуму в становленні обдарованості. За допомогою цього методу продемонструємо значимість соціуму у розвитку і підтримці високого рівня освіченості. В цьому відношенні дуже показовими є біографії трьох математиків з різних країн: Евариста Галуа (Франція), Яноша Бойя (Австро-Угорщина) і Миколи Лобачевского (Росія). Без підтримки соціуму, батьків або вчителів ці таланти не відбулися б.

Батько Яноша – сам відомий математик, ще коли синові було п’ять років, відчув, що він має талант математика. У хлопчика було надзвичайно розвинене просторове мислення. В п’ятилітньому віці він дуже добре запам’ятовував геометричні фігури, розрізняв сузір’я. Якось, коли вони з батьком були за містом, хлопчик побачивши планету Юпітер, сказав, що вона знаходиться дуже далеко тому, що вона і в місті помітна на тому ж самому місці. Важко, навіть, повірити, щоб у маленької дитини було так розвинене почуття простору, відстані і здібності до ло-гічного мислення.

Все життя старший Бойя підтри-мував сина. В дитинстві, ще до школи, він прочитав з ним всі шість книг Евкліда, і в тринадцять років Янош своїми знаннями з математи-ки перевершував студентів універ-ситету. Разом з батьком він вивчив планіметрію, стереометрію, триго-нометрію. З великим захопленням займався складними математични-ми дисциплінами.

Еварист Галуа був в дружніх стосунках з батьком. Вчитися його віддали у колеж, але навчався хло-пець неуспішно. Тому його залиши-ли на повторний курс і перевели в клас риторики, де обов'язковим предметом була математи-ка. Від небажання займатися повтором знайомої програми Галуа взявся за математику. І тут сталося неждане-негадане: перед хлопчиком відкрилася проста і прекрасна, як грецький храм, велична споруда геометрії, а потім алгебри. Математи-ка настільки захопи-ла хлопця логікою, по-слідовністю, стрункістю доказів, що на всіх інших уро-ках і в кожну вільну