Врятувало його лише те, що за ньо-го заступилися професори. Відомо, що Лобачевський ство-рив невклідову геометрію. Це було не тільки найвеличнішим творін-ням людського розуму, але й симво-лом свободи мислення, свободи ду-ху, знищення твердих устоїв. На-писав цю роботу за три роки (1823-1826) і 11 лютого 1826 року відбу-лося засідання Вченої ради універ-ситету, на якому Лобачевский - 33-річний професор, виклав свої наукові позиції. Засідання Ради за-кінчилося глибоким мовчанням: фі-зики, математики, астрономи були впевнені, що всіма шанований про-фесор говорить просто щось недо-речне, нісенітницю. До самої смер-ті, протягом 30 років, Лобачев-ський писав на різних мовах, писав і публікував свої дослідження, але вони за його життя не знайшли виз-нання у Росії. Всі ці роки, як вче-ний, вій залишався у повній самот-ності. Лише після смерті роботами Лобачевського зацікавилися у Європі, і вони були визнані як видатні математичні дослідження. М. Лобачевський не лише створив гео-метрію і тригонометрію невклідового простору, як це зробив Бойа, але й, аналітичну, а потім диференційну невклідову геометрію. Лише багато років по тому була підтвер-джена правильність доказів Лоба-чевського.

Цей історичний екскурс був зро-блений нами з метою довести зна-чення в наш час виявлення і під-тримки обдарованих дітей, студен-тів і дорослих в їх професійному спрямуванні, науковому пошуку, професійних успіхах. В дитинстві дуже важливою може бути увага і розуміння батьків, їх піклування про духовний розвиток дитини, в школі - це вчителі і психологи. Адже на даний час психологи озброєні методами діагностики, тому можуть дати пораду учневі, дове-сти, що він має всі можливості для свого інтелектуального зростання. Вчитель, помітивши значні успіхи учня в опануванні певним предме-том, його інтерес до цього предме-та, може, як це зробив вчитель Ло-бачевського, приділити індивіду-альну увагу такому учневі, підтри-мати його, дати пораду відносно лі-тературних джерел з даного пред-мета. У середніх і вищих професій-них училищах, інститутах і універ-ситетах педагоги, професори теж можуть звернути увагу на обдаро-ваного студента, підтримати його, допомогти визначити свій професійний, або науковий шлях. В наш час не тільки психологія, але й педагогіка включилася в проблему розвитку обдарованості: наука працює над створенням спеціаль-них програм навчання обдарова-них. Раніше, в ті минулі роки, лю-дей, що були захоплені ідеями, дос-лідженнями, вважали за диваків: на початку XX століття з легкої ру-ки Цезаря Ломброзо їм був наче-плений ярлик психічно хворих. Але в наш час людей обдарованих, талановитих будь-яка держава на-магається будь-якими шляхами заманути до себе, тому що стало ясно: талановиті і обдаровані люди — це золотий скарб держави, її майбут-нє, її висока економіка.

Практичні аспекти роботи з обдарованими дітьми.

Проблема обдарованості дітей у сучасних умовах.

Загальновідомо, що найбільших успіхів досягають країни, які мають висококваліфікований кадровий потенціал. Нині ми розв'язуємо проблему недостатньої інтелектуальної готовності до вирішення нових складних питань, маємо гостру потребу в обдарованих працівниках у різних галузях економіки, культури і освіти. Тому в сучасних умовах так зросла зацікавленість проблемою обдарованості.

Сприяти особистості виявити та реалізувати закладені природою здібності з найбільшою користю для себе, суспільства та довкілля є найактуальнішим завданням сучасної освіти і виховання. Дитина потребує допомоги у пробудженні власних природних творчих обдарувань.

Вже з раннього дитинства в людини проявляються здібності до навчання, музики, малювання, спорту, лідерства тощо. Вихователь, вчи-тель, соціальний педагог повинен вчасно виявити та допомогти дитині реалізувати природні нахили і не проминути моменту зародження обдарованості.

Що ж притаманне усім обдарованим дітям? Спільне для таких дітей – це потреба в знаннях. Такі діти охоче навчаються, самі шукають роботу, частіше складну, інтелектуальну, вони легко справляються з розумовою працею і цим часто насторожують батьків.

Обдаровані діти шукають спілкування з дорослими, адже ті розу-міють їх краще, ніж однолітки, котрі часто над ними кепкують і ображають.

Обдаровані діти часто занадто емоційні, вони нестримані, легко збу-джувані у дрібницях. Але це не примхи, а прояв багатства їхньої натури.

Творчі діти рідко бувають врівноваженими, вони часто страждають через свою винятковість. Але багатьох із них рятує схильність до гумору. Якщо вони самі не жартують, то цінують хороший настрій, люб-лять слухати і захоплюватись. У них особлива мова, особлива моторика і сприймання, що відрізняє їх від інших дітей.

Підбиваючи підсумок означених якостей обдарованої дитини, необ-хідно підкреслити, що за рішенням Всесвітньої організації охорони здо-ров'я, обдаровані діти входять у «групу ризику», їм необхідне особливе виховання, спеціальні індивідуальні навчальні програми, спеціальні школи, спеціально підготовлені вчителі, які знають і враховують мож-ливості кожної обдарованої дитини. Саме тут їм поставлять такі за-вдання, вирішуючи які вони будуть розвиватися відповідно до своїх нахилів і здібностей. Робота педагогів у такій школі — складна і тяжка праця, тому що обдаровані діти зазвичай вперті, самолюбиві, здебіль-шого неспокійні.

Обдаровані діти часто мають високу самооцінку, і вихователю по-трібно заохочувати прояв самостійності, нестандартного мислення, до-лати бар'єр зазнайства.

Обдарована дитина в сім'ї — її гордість. Але часто вона залишаєть-ся непоміченою, саме коли це перша дитина або коли всі діти однаково талановиті.

Проте не всі батьки пишаються своєю дитиною. Часто вони не хо-чуть, щоб дитина чимось відрізнялась від інших. Таких батьків дратує обдарованість дитини, і вони намагаються не помічати її талант.

Але буває й інша ситуація, коли батьки «вимучують» дитину, на-магаючись розвинути незначні здібності або навіть відсутні. Цим самим вони вбивають дитинство, витрачають здоров'я і духовні сили, свої і дитини.

Батьки відзначають талант дитини першими, помічаючи вживання, складних слів, ранню мову, раннє