Завдання батьків полягає в тому, щоб вчасно помітити ранній роз-виток таких дітей, виявити обдарованість в цей час і дати можливість їй розвиватись. Для сім’ї важливо не тільки відкрити своєрідність таких дітей, але й правильно ставитись до них. Не можна виривати їх із дитячого середовища, бо це може зумовити негативну реакцію з їхнього боку.

Відповідальність у роботі з талановитими дітьми покладається не тільки на сім'ю, а й на вихователів дитячих садків, учителів, психологів і соціальних педагогів. Одна з проблем обдарованих дітей — шкільна освіта. Часто талановиті діти, щоб не звертати на себе уваги вчителів і не спричиняти негативного ставлення однокласників, навчаються гірше за свої можливос-ті і здібності, що заважає педагогам виявити таких дітей. За таких обставин їхні потенційні можливості не розвиваються.

Але навіть якщо учитель помітив здібності дитини, йому не виста-чає часу займатися з нею на уроці. Таку дитину він запитує рідше, ніж решту учнів, оскільки впевнений, що ця дитина знає урок. Такий учень сам по собі, але ніби на особливому рахунку. Як наслідок, така дитина починає уникати учнівського колективу, у неї формуються негативні риси характеру, знижується успішність.

Освіту, необхідну талановитій дитині, можна забезпечити тільки гнучкими методами навчання. У міських школах вже зараз використо-вують прискорене навчання з одного або двох предметів.

У ряді шкіл практикують переведення обдарованих дітей у старші класи, але тут виникає ряд проблем. Вони потрапляють у клас, де з учнями рівні за розумовим розвитком, але фізично і соціально ще у своєму віці. Звідси — неврози, відірваність від побуту, життєвих про-блем. Саме тут важливу роль мають відігравати соціальні педагоги.

Якщо вчитель - предметник радить перевести дитину в старший клас, соціальний педагог повинен уважно ознайомитись з такою дитиною, проконсультуватися з психологом, і тільки після цього батьки зважу-ються навантажувати таку дитину.

Проблеми взаємовідносин соціуму і дитячої обдарованості змушу-ють створювати спеціальні програми навчання і виховання таких дітей у дитячому садку, школі, вузі. Цікава в цьому плані програма А. Савен-кова, яка спрямована на індивідуалізацію навчання. Зрозуміло, що це завдання, перш за все, педагогів. Завдання ж соціального педагога, пси-холога — пошук обдарованих дітей, діагностика, визначення показни-ків обдарованості. Соціальний педагог організовує для батьків консультації спеціалістів з метою виявлення індивідуальних нахилів дитини, здійснення постійного контакту між вихователями, вчителями і батьками. Він опікується творчою працею дітей, зокрема бере участь у створенні осередків дитячої творчості, де в різних видах діяльності реалізу-ються творчі можливості талановитих дітей.

Дитяча обдарованість піддається розвитку, тому, як підтверджують дослідники, рання її діагностика і створення умов для індивідуалізації навчання, допомога дитині розвинути бажання більше знати, зрозуміти і зробити буде практичною реалізацією розвитку творчо обдарованої дитини.

Поза сумнівом, що поступ суспільства цілком залежить від надзви-чайно обдарованих людей. Скільки б їх не було, їх завжди не вистачає. Тому проблема обдарованих дітей так цікавить науковців і практиків. На сьогодні актуальним питанням дослідження обдарованості залишається розробка адекватних засобів її діагностики і підтримки розвитку на різних етапах вікового становлення особистості. Отже, робота з обдарованими дітьми повинна бути комплексною. Це єдність педагогічних і психологічних наук, спільна діяльність вихователів, вчителів, соціальних педагогів, залучення батьків до підтримки обдарованих дітей, створення відповідних умов для їхнього творчого розвитку.

Організація навчально-виховного процесу обдарованих дітей.

Кожна держава дбає про постійне зміцнення свого наукового потенціалу. Це є запорукою її розвитку та добробуту і визначає місце серед інших держав світу. Виростити своїх вчених – нелегка праця і починати її треба ще зі школи. Тому перед суспільством, державою, школою і сім’єю постає проблема навчання і виховання таких дітей.

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в загальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Вони характеризуються порівняно високим розвитком мислення, довготривалим запам'ятовуванням навчального матеріалу, добрими навичками самоконтролю в навчальній діяльності, великою працездатністю та ін. Їм притаманна неординарність, свобода висловлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість. Щодо обдарованих учнів особливу увагу слід

звернути на такі моменти: повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглибленому вивченні предметів на основі широкого ознайомлення їх із сучасною наукою; створення умов для задоволення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвитку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. Форми роботи з цією категорією учнів — групові та індивідуальні заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглиб-леного вивчення навчального матеріалу,