Педагогіка/6. Соціальна педагогіка
К.п.н. Сабат Н. В., магістр Височанська Б.
ВПЛИВ ГЕНДЕРНИХ СТЕРЕОТИПІВ НА ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ’Ї
Сьогодні в Україні активно розвивається теорія гендеру, який є одним із базових вимірів суспільства та поряд із соціальним статусом, віком та іншими характеристиками організовує соціальну систему. Зазвичай науковці (В.Агеєва, Л.Кобелянська, Н.Лавриненко, Л.Малес, С.Оксамитна, Л.Смоляр, В.Суковата, Н.Чухим та ін.) трактують поняття гендеру як вимір соціальних відносин, вкорінених у певній системі, що має елементи як стабільності, так і змінності. Зараз із успішним вирішенням гендерного питання пов’язують прогресивний шлях розвитку людства, в контексті чого першочерговими завданнями вважають зміцнення співпраці з науковцями, статистами з метою отримання й аналізу даних, у яких було би враховано гендерну ознаку; налагодження підготовки кадрів спеціалістів з гендерних питань; впровадження практики проведення гендерного аналізу правових документів, а також програм економічного та соціального розвитку; залучення ЗМІ до участі в підвищенні обізнаності населення в гендерних питаннях у соціальному й політичному контекстах; розроблення освітніх програм, спрямованих на ліквідацію гендерних стереотипів (далі ГС) [4, с. 28].
В науковій літературі ГС трактуються як спрощені, однозначні, схематичні уявлення про чоловіків та жінок, сформовані в певній культурі – про місце, належну суспільну поведінку тощо, очікувані від тієї чи іншої гендерної групи, за якою оцінюються її представники; судження, що в спрощеній, узагальненій, емоційно забарвленій формі приписує чи ні певному класу осіб якісь якості. Вони, як правило, є неусвідомлюваними, мають багатоманітний зміст, що містить як традиційні статево-рольові уявлення й очікування, так і оцінки того, як конкретний чоловік або жінка їх виконують. ГС контрастують із гендерними ролями, які виконують чоловіки та жінки в кожному конкретному суспільстві, та реальним суспільним внеском представників обох гендерних груп. ГС проявляються в усьому публічному просторі, особливо в ЗМІ, що є основним способом їх формулювання і трансляції [5, с. 524].
Оксамитна С. виокремлює такі взаємопов’язані компоненти ГС, як гендерно-рольові стереотипи, що стосуються прийнятності різноманітних ролей, видів діяльності для чоловіків і жінок, а також стереотипи гендерних рис, тобто психологічних та поведінкових характеристик, притаманних чоловікам і жінкам [6, с. 159]. Уявлення про психологічні та поведінкові відмінності статей є основою формування й відтворення гендерно-рольових стереотипів. Характерною ознакою таких стереотипних уявлень є неврахування у конкретної особи психологічних і поведінкових рис, зазвичай індивіду приписують певні якості вже тому, що він є чоловіком (жінкою). Традиційні ГС в сім’ї: жінка – ніжна, вразлива, добра, м’яка, залежна від чоловіка, слабка, терпляча, емоційна; чоловік – активний, владний, енергійний, ініціативний, прагне лідерства, схильний до ризику, сильний, мужній. Таким чином, у сім’ї стереотипні уявлення обмежують прояви тих соціально-психологічних рис, які вважають непритаманними цій статі. Так, чоловіки мають менш емоційні зв’язки з дітьми, родичами, соромлячись порушувати гендерне табу (“Не жалейте о нас, ведь и мы б никого не жалели…”). В той же час вольову, енергійну, принципову жінку часто сприймають насторожено.
Обмеженість доступу до ресурсів, що забезпечують нормативне виконання гендерних ролей, може компенсуватися жорстокістю, насиллям в сім’ї, девіаціями тощо [2, с. 15]. Слід зазначити, що в окремих випадках спостерігаємо руйнування традиційних ГС, прикладом чого може бути надання відпустки по догляду за дитиною чоловікам. Однак часто традиційна гендерна ідеологія та ролі й надалі відтворюються, що має низку негативних наслідків і обмежень. На рівні міжособистісних відносин це найяскравіше проявляється в сім’ї.
Усталені стереотипи набувають якості норм як для чоловіків, так і для жінок, стають моделями для гендерної соціалізації дітей. Соціальні психологи наголошують на разючій стійкості ГС, мотивуючи її не лише тісним зв’язком між соціальними ролями чоловіків і жінок та відповідно приписуваними їм рисами, а й особливостями процесу опрацювання інформації, притаманному людській свідомості. ГС діють як когнітивні гендерні схеми, які управляють процесами опрацювання інформації, що надається, таким чином, коли людина сприймає, запам’ятовує й інтерпретує її відповідно до сформованих у неї уявлень про маскулінне та фемінне [1, с. 209].
Когнітивна категоризація гендеру є невіддільним складником процесу когнітивного розвитку людини, особливо в дитячому віці. На значущості статевих ролей наголошують батьки, вчителі, однолітки, ЗМІ. Часто традиційні гендерно-рольові стереотипи обмежують розвиток дитини, можливості самореалізації (“дівчинка (хлопчик) цього не роблять...”), вибору моделей поведінки (“для дівчинки (хлопчика) це не прийнято...”). Наукові дослідження підтверджують, що невідповідність дитини очікуванням щодо неї як представника конкретної статі може позначитися на її психічному та фізичному станах, суттєво вплинути на самопочуття, спричинити розгубленість, депресію, навіть призвести до самогубства [1; 2; 5]. Дитину, яка не відповідає гендерно-рольовим очікуванням, можуть супроводжувати страх, сумніви, меланхолія, роздратування, поганий настрій тощо. В останні роки поширюється латентна дискримінація, коріння якої – у громадській свідомості, стереотипних уявленнях про ролі чоловіків та жінок у суспільстві. Така ситуація у сфері соціостатевих відносин отримала в соціологів визначення “тендерна асиметрія” [7, с. 306].
В науковій літературі виокремлюють низку способів руйнування ГС. Один із них – просвітництво, поширення науково обґрунтованих знань з метою привернення уваги людей до неусвідомлюваних ними, нерідко упереджених та хибних стереотипних уявлень та їхнього впливу на ставлення до себе та інших. Наведемо перелік окремих тем курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт з цього питання, що пропонуються для виконання студентам спеціальності “Соціальна педагогіка” нашого університету: “Гендерна соціалізація дитини в сім’ї”, “Становлення гендерної ідентичності дитини в родині”, “Психолого-педагогічні основи підготовки дитини до виконання гендерних ролей”, “Гендерне виховання
