Зміст кінцевої власне педагогічної цілі учителя визначається вимогами суспільства щодо рівня розвитку особистості майбутніх громадян, який повинна забезпечити школа. На сучасному етапі суспільний ідеал особистості втілений в науково обґрунтованих дер-жавних проектах: у концепції шкільної освіти, в навчальних планах і програмах. Так, у проекті державної національної програми «Освіта» (Україна XXI століття) зазначається, що загальна середня освіта має забезпечувати «продовження всебічного розвитку дитини як особистості, її здібностей і талантів, національної самосвідомості й загальнолюдської моралі, за-своєння визначених національно-культурними та суспільними потреба-ми системи обсягу знань про природу, людину і суспільство; естетичне виховання; правове виховання; екологічне виховання; фізичне вихован-ня та формування здорового способу життя; трудове виховання і про-фесійне самовизначеннях.

Суспільна визначена власне педагогічна ціль має стратегічне значен-ня і виступає мотивом та регулятором процесу навчання, якщо сприй-мається та усвідомлюється кожним учителем як орієнтовна цінність і перетворюється в загальну спрямованість, становить сенс педагогічної діяльності. А це можливо тільки тоді, коли ціль стає для учителя чіткою, конкретною, диференційованою. Кінцева власне педагогічна ціль має протилежні, об'єктивно зумовлені, ознаки: комплексність, узагальнений зміст, віддаленість досягнення у часі. Перша ознака — комплексність — знижує рівень визначеності кінцевої цілі, тому вимагає диференціації компонентів та елементів кожного з них. Друга ознака — узагальненість — зумовлює необхідність конкретизації компонентів цілі та її ; елементів, постановку проміжних власне педагогічних цілей. Третя ознака — віддаленість досягнення — потребує диференційованої реалізації проміжних цілей у співвідношенні з кінцевою. Перетворення суспільне заданих власне педагогічних цілей у реально діючі цілі стає можливим за умови, коли учитель глибоко усвідомлює суть поняття особистості, знає її структуру, залежності між компонентами, психолого-педагогічний зміст, механізми розвитку та методику формування кожного компонента у процесі оволодіння учнями змістом конкретного навчального предмета з урахуванням вікових можливостей дітей. Аналогічну думку висловлю-вали в свій час К. Д. Ушинський, А. С. Макаренко. Відомі педагоги наго-лошу вали на тому, що учитель повинен уміти проектувати особистість учня. Але цього можна досягти тільки тоді, коли є конкретне уявлення І про те, якою повинна бути особистість дитини, які якості в ній треба формувати і яким чином це можна зробити.

Детальніше розкриємо суть вищезазначеного. Насамперед прига-даємо відому загальну концепцію структури людини Б. Г. Ананьева, по-будованої ученим з позиції комплексного підходу до людини. Людина в ній розглядається, з одного боку, як вид Homo sapiens, а з другого — як особистість, суб'єкт і об'єкт історичного розвитку. Отже, особистість — це людина, носій свідомості, здатна до різних видів діяльності. Осо-бистість характеризує суспільну сутність людини і позначає сукупність соціальних властивостей і якостей, які формуються у процесі її життєдіяльності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гаврищук М. Методика науки в народній школі. ч.ІІІ Наука природничої історії. -Чернівці: Друкарня т-ва "Руска Рада", 1909. -221 с.

2. Демков М. Начальная народная школа: ее история, дидактика и методика. - М., 1911.-329с.

3. Естествознание в мужских гимназиях // Весник воспитания. - 1912. - №4. - С. 177-198

4. Новая школа в Швейцарии // Весник воспитания. - 1902. - №2. - С. 98-104.

5. Носков А. Естествоведение как школьный предмет // Весник воспитания. - 1903. -№3.-С. 86-99.

6. Рождественский М. Практические занятия по природоведению // Весник воспитания.-1911.- №9. -С. 186-200.

7. Русова С. Нова школа // Світло. - 1914. - №7-8. - С. 3-16.

8. Сірий Ю. Природознавство в народній школі // Світло. -1911.- кн.4. - С. 27-32.

9. Федорова В. Развитие методики естествознания в дореволюционной России. - М.: Учпедгиз. 1958.-431 с.

10. Чепіга Я. Проект української школи // Світло. - 1913. - №4. - С. 12-29.

11. Шульга І. Нариси з історії шкільного природознавства в Росії. - К.: Радянська школа.-1955.-240с.

12. Bykowski L. Cwiczenia praktyezne z zakresu nauk przyrodniczych w szkolach srednich // Muzeum. - 1909.-S. 77-83.

13. Nusbaum M. Nauka biologii w szkole nizszej, srednej і wyzszej // Muzeum. - 1903. - zl. – S. 34-46.

14. Україна ХХІ століття / Державана національна програма “Освіта” (Проект). – К.: МО України, 1995. – С.8.

SUMMARY

In clause it is shined of teachers of the end XIX - the beginning of XX century for a role natural sciences in development of the person of the pupil.

Височак Леся – аспірант кафедри педагогіки, історії педагогіки Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.