Загальнодоступність була характерною рисою школи. її двері широко відчинялись для всіх бажаючих, незалежно від віку, статі, освіти, стану і т. д. Серед учнів можна було зустріти студентів і ремісників, військових і селян.

В цей час до Києва приїхав художник Й. К. Будкевич.

Він погодився безплатно давати вечірні уроки учням старшої групи. Незабаром завоював велику популярність серед учнів. Але його викладацька діяльність тривала недовго, близько чотирьох міся-ців. На початку 1879 р. він виїхав в Іспанію, і Мурашкові довелось самому вести всю педагогічну роботу. [9]55 [9] Так само, - С.22.

3.2. ШКОЛА В ПЕРІОД РОЗКВІТУ

У крамниці, наданій Київською міською думою, школа Мурашка містилась з 1876 по 1880 p. За цей час вина виросла і, зарекомендувавши себе як серйозний художній учбовий заклад, спроможний дати кваліфіковану художню підготовку, набула популярності не тільки у Києві, але й за його межами.

Серед вихованців школи в цей період ми зустрі-чаємо багатьох згодом відомих художників: В. І. Андреева, Ф. І. Данилова, Г. К. Дядченка, І. С. Їжакевича, Ф. С. Красицького, О. А. Курін-ного та ін. В ці ж роки у школі вчились Леся Українка і Ольга Форш. [9]11 [9] Турчанко Ю. Київська рисувальна школа. К.: 1956. – С.19.

Бажаючих вчитися в школі було так багато, що дальше її перебування у приміщенні крамниці стало неможливим. Здавалося б, що успіхи школи і тяжке становище, ????? перебування, повинні були б привернути до неї увагу міського управління і спонукати його вжити заходів для того, щоб забезпечити нормальні умови для її діяльності.

Пізніше відкрили новий клас в 1880 році вже в новому будинку, де учні опановували рисунок голови. В цей же період у школі створюється жіночий клас.

Незважаючи на те, що в ті роки існував стро-гий поділ учбових закладів на чоловічі і жіночі, Мурашко наважився ввести у школі спільне навчання, а згодом не раз вказував на доцільність і пози-тивні наслідки його.

Значною подією, що свідчила про зростання школи, було відкриття в ній 19 листопада 1882 р. фігурного класу. У цьому класі учні, які засвоїли рисунок голови, переходили до рисування всієї фігури людини. Звідси й походить назва — фігурний клас.

В цей час у школі почав викладати один з її вихованців М. К. Пимоненко, який після закінчення Академії художеств у 1883/84 учбовому році разом з Платоновим викладав у старших класах — головному і фігурному. Зміцнення учительського складу школи дало позитивні наслідки: класні роботи учнів стали більш зрілими, учні частіше і охочіше займались самостійною творчістю.

У лютому 1883 р. у школі відкрилась перша виставка учнівських ро-біт: рисунків, акварелей і етюдів олійними фарбами тощо. Гордістю виставки, за словами Мурашка, були рисунки з гіпсових античних голів. На виставці експонувались і самостійні роботи учнів — ескізи і навіть картини. Метою виставки, як вказував Мурашко, було «не стільки виставляти твори школярів для публіки, скільки усвідомити, що ми зробили за цей сезон, провести, так би мовити, огляд своїх сил».

Схвалення шкільної виставки київською громадськістю було заслуже-ним визнанням значного творчого зростання учнів школи.

Успіх шкільної виставки настільки зміцнив віру Мурашка в сили своїх учнів, що він вирішив піти на пропозицію професора А. Б. Прахова взяти участь у реставраційних роботах в Кирилівській церкві у Києві. На початку 1883 р. Мурашко уклав договір з комісією по реставрації фресок Ки-рилівської церкви, за яким він зобов’язався силами учнів школи, під керівництвом Прахова, відмивати фрески, що залишились під шаром штукатурки, реставрувати їх, а в тих місцях, де фрески були зруйновані,—створювати нові.

Реставраційні роботи було розпочато навесні 1883 р.

За порівняно короткий строк вихованці школи виконали велику за обся-гом роботу, яка показала глибину і ґрунтовність знань учнів з рисунка и жи-вопису. Ці ж роки група з дев яти учнів під керівництвом Мурашка розпи-сувала церкву в с.Андрушівці, Волинської губернії. Інша група з 12 учнів, допомагаючи В. Васнецову, взяла участь у розпису Володимирського собору у Києві. Учні виготовили іконостаси для двох церков у Полтавській губернії, однієї в Чернігівській і однієї на Кавказі, написали багато ікон, портретів та ін. Крім заробітку, це давало учням і певну користь: працюючи під керів-ництвом таких майстрів, як В. Васнецов, М. Нестеров, М. Врубель, М. Пимоненко, І. Селезньов, вони ближче знайомились з індивідуальними особливостями творчої манери кожного з них художників.

В 1884 р. для учнів було введено курс перспективи, який читав ректор астрономії В.І.Фабріціус. у тому ж році до школи був запрошений М.О.Врубель, який паралельно з роботою по розпису Кирилівської церкви почав викладати уроки живопису “натюрморт”. [9]33 Турченко Ю. Київська рисувальна школа. К.: 1956. – С.23.

Школа не ставила своїм завданням всіх своїх вихованців зробити ху-дожниками, оскільки більшість учнів відвідувала школу з метою набуття чисто практичних навиків, які допомагали б їй у роботі за професією. До цієї групи належали, зокрема, ремісники-іконописці, ретушери, ювеліри і т.д. — їх було більш як десять процентів