Вже в ці роки Київська рисувальна школа, незважаючи на те, що вона виникла на кілька років пізніше, ніж Одеська і Харківська школи, щодо кількості учнів, рівня їх підготовки, забезпеченості викладачами зайняла провідне місце серед художніх учбових закладів України.

Успіхи Київської рисувальної школи дали підставу М. І. Мурашкові висловити надію, що з часом вона стане «достойною бути школою цілого краю (тобто України, — Ю.Т.).

Крім регулярних лекцій з історії мистецтв, які читались Г.Г.Лав луцьким один раз на тиждень, і лекцій з пластичної анатомії, які читав П.М.Натапсон двічі на тиждень, в школі “періодично організували вечірні лекції і бесіди”. [9]44 [9] Там само, - С.28.

Мурашко розцінював реорганізацію школи як прагнення здійснити ненависну йому спробу підмінити всебічну художню освіту обмеженою, вузькою спеціалізацією.

Засуджуючи реорганізацію Київської рисувальної школи і не бажаючи йти на компроміс з своїми поглядами. Мурашко не вважав можливим для себе очолити створюване училище, але разом з тим він не мав наміру зовсім відійти від громадського і художнього життя.

За таких обставин 22 травня 1901 p., проіснувавши понад 25 років, Київська рисувальна школа припинила свою діяльність. [9]55 [9] Турчанко Ю. Київська рисувальна школа. К.: 1956. – С.36.

3.3. ІДЕАЛЬНО-ХУДОЖНІ ТА ПЕДАГОГІЧНІ ПРИНЦИПИ ШКОЛИ

Зміст і напрям діяльності Київської рисувальної школи як художнього учбового закладу визначався насамперед тими ідейно-художніми і педагогіч-ними принципами, які вона утверджувала в галузі художньої освіти. Становлення цих принципів відбувалося в обстановці гострої боротьби між академізмом і реалістичним демократичним мистецтвом.

Академізм, який відбивав ідеологію панівних класів, з 30-40 pоків XI Хет. став реакційною течією, що насаджувала мистецтво, відірване від життя, гальмувала розвиток реалістичного мистецтва. Протиставлячи відображенню реальної дійсності сюжети і образи з міфології, стародавньої історії і релігії, академізм тим самим нав'язував художникові абстрактні, позанаціональні норми краси, примушував сліпо застосовувати канонічні прийоми. [9]11 Турченко Ю. Київська рисувальна школа. К.: 1956. – С.37.

Пануючі у Київській рисувальній школі ідейно-художні погляди були вирішальним фактором, який визначив напрям розвитку педагогічних принципів.

Матеріалістичне розуміння Мурашком суті мистецтва і його законів було основою для розробки в школі передової для того часу системи художнього виховання. Відомо, що загострення боротьби між матеріалістичним і ідеалістичним напрямами в мистецтві у ці роки мало величезний вплив на розвиток педагогіки, зокрема методики викладання малювання. Під впливом ідей М. Г. Чернишевського, який вважав, що мистецтво повинно не тільки правдиво відбивати життєві явища, а й виносити їм вирок, старі ме-тоди навчання, що зводились в основному до копіювання я літографованих оригіналів, були осуджені передовими діячами російського мистецтва.

Мурашко з самого початку своєї педагогічної діяльності приєднався до передової групи діячів образотворчого мистецтва, очолюваної І. М. Крамським і М. М. І є, які вимагали покласти в основу художньої освіти рисування з натури. Як вказував Мурашко, наріжним каменем всієї системи навчання у Київській рисувальній школі з моменту її виникнення було рисування з натури.

Мурашко був послідовним поборником всебічної художньої освіти. Вій різко критикував тих вчителів, які вважали, що потрібні не тільки художники, а й люди, що вміють прикрасити речі домашнього вжитку, і тому головну увагу слід приділяти підготовці учнів до розв'язання чисто практич-них завдань. Щоб виховати таких людей, на його думку, необхідно дати Ш передусім всебічну художню освіту, без чого будь-які спроби створити щось значне в галузі мистецтва, в тому числі й прикладного, приречені на_ невдачу. [9]22 [9] Там само. – С.71-72.

Мурашко хотів перетворити Київську рисувальну школу в художньо-промислове училище, і всіма силами відстоював необхідність збереження і дальшого розширення школи саме як художнього учбового закладу.

Проте це не означало, що Мурашко не прагнув наблизити школу до життя його висловлювань видно, що він мріяв про те. «щоб мистецтво на Русі, піднісшись до найможливішої висоти і величі, відбилося б і на ремеслах, росло, ширилось у мільйонах різних речей, розвивало б смак і потре-бу у витонченому, прекрасному не тільки в середньому колі, але навіть у народі.

Все своє життя Мурашко рішуче відстоював ту думку, що не можна давати учневі вузьку спеціалізацію до того, як він дістане всебічну художню освіту.

Тому першорядним завданням Мурашко вважав створення у Києві художньої школи, яка впливала б на розвиток прикладного мистецтва.

Правильність поглядів, які відстоював Мурашко, була доведена згодом самим життям.

Підводячи підсумки своїй тридцятирічній педагогічній діяльності, він у 1898 р. писав: що для «прикладання» чогось необхідно це «щось» мати, а це і є художня освіта... Тільки тепер переконалися у тому, що основою всьому є вміння рисувати разом а можливо широким розвитком світогляду і художнього смаку». [9]33 [9] Там само. – С.73.

Рисункові Мурашко надавав дуже великого значення. Під вмінням ри-сувати він розумів всебічне опанування техніки реалістичного рисунка. Головне завдання він бачив у тому, щоб «навчити око учня вимірянню і розумінню видимої форми, зосередити всю свою увагу на розвитку в учня розуміння про предмет, про головні типові його обриси і про закони, від яких ці обриси залежать. Наслідком всього цього і буде справжнє знання ри-сування».

Він завжди непримиренно виступав проти натуралістичного «спису-вання» природи, вказуючи на те, що «точність рисунка хороша не для точність, а для відбиття краси форми, для типу, для експресії, а тип і експресія є навіть у дереві».

Підкреслюючи