Ведуча.

Годі уже співати,

Чи не час потанцювати?

Зустрічаючи весну, мамине свято, люди не тільки співа-ли, грали, але й танцювали.

Любі красуні,

Дозвольте вам сказати

Про те, що ми хочемо

З вами танцювати.

Танець «Український гопак».

Ведуча. Ви всі подивилися, які джентльмени і моряки в старшій групі.

Карлсон (забігає). А ось і я. Впізнали ви мене? Побли-зу дитсадка пролітав і вас у віконці угледів. Вітаю всіх вас зі святом!

Ведуча. Карлсоне, не всіх потрібно вітати. Ти уважно подивися — кого саме.

Карлсон. Не знаю, дітки, кого потрібно вітати.

Діти. Мам, бабусь, сестричок, всіх жінок дитсадка.

Карлсон. Вітаю всіх жінок із святом. Заради свята я для вас тут щось придбав. Я живу на даху, і ось знайшов у се-бе зав'язаний мішок. Приніс вам — може, щось знадо-биться.

Ведуча. Що там може знадобитися. Сміття?

Карлсон. Яке сміття. Ви не бачили, а вже говорите.

Ведуча. Але оскільки ти вже приніс, то я обов'язково подивлюся, що там є. Ой, ложки, іграшки хороші.

Карлсон. Ну бачите, а ви казали сміття. А я на ложках так і сяк знаю грати.

Ведуча. Карлсоне, наші діти вміють ложками їсти. Ніхто пальцями не їсть.

Карлсон. Але в мене іще щось є. Ось дивіться — бала-лайка: трінь, трінь, ой ля-ля-ля, ось і урвалася струна моя. А ось і хустинка знадобилася, щоб слізки витерти.

Ведуча. Сідай, Карлсоне, та подивись, як дівчата вміють мам своїх вітати.

Танець «Підсніжники».

Ведуча. Що з тобою? Чого ти плачеш?

Карлсон. Як мені не плакати. Ви краще за мене тан-цюєте, а я такий невдалий, не вмію так танцювати.

Ведуча. Ну що ти говориш? Нам з тобою дуже весело, ти зі своїми речами показав цілий концерт.

Карлсон. Я радий. Ой, які ви хороші.

Танець моряків.

Карлсон. Діти, підкажіть мені, будь ласка, а бабусь теж треба вітати в цей день? А то в мене бабуся теж є.

Діти. Так, треба вітати бабусь.

Карлсон. Ану покажіть мені, як ви своїх бабусь вітаєте. Я подивлюся, може, свою так привітаю.

Ведуча. Бабуся — це невтомна бджілка, яка заради онуків віддасть усе, останньою краплиною води по-ділиться.

БАБУСЯ

Ой бабусенько рідненька,

Чарівниченько любенька,

Твої руки золоті

В невсипущому труді.

Вітаєм бабусь, ми уже великі,

Усміхніться, любі,

Залишайтесь молодими.

Карлсон. Ой молодці, ви дійсно вмієте гарно привітати, аж мені приємно на душі стало.

Ведуча. Ну, а ти як зі своєю бабусею поводишся?

Карлсон. Ой, я таке роблю, що не знаю, як вона мене терпить. Треба постаратися поводитися гарно, вона мене любить.

Ведуча. А коли день закінчується, настає ніч, онуки просять бабусю: «Розкажіть нам...» Що? Казку про смач-ненькі пиріжки, про зв'язані рукавички.

Карлсон. Мабуть, моя бабуся така ж добра, як я раніше не оцінив? Піду привітати її зі святом, але, дітки, заспівайте про мене пісню.

Ведуча. Карлсоне, ти багато хочеш. Справа в тому, що сьогодні свято мам, усіх жінок, а ти все-таки чоловік.

Карлсон. Вітаю!

Ведуча. Молодець, виконав прохання, а зараз діти заспівають про тебе пісню. Пісня «Карлсон».

Карлсон. Ой, до побачення, малята, я піду скоріше привітати свою бабусю, а то буде мене сварити. (Карлсон виходить).

Ведуча. Ну що ж, Карлсон полетів, стало сумно, але су-мувати не доведеться. Нам потрібно продовжувати свято.

Хлопчик.

Дарунків, золота не маєм,

Щоб до ніг твоїх зложити.

Однак, тут спільно присягаєм,

Що доки тільки будем жити,

Любов сердець своїх маленьких

Тобі дамо, кохана ненько!

В день оцей, святковий і чудовий,

Нехай вам сонце ллє тепло до ніг.

Радості вам, щастя і здоров'я

На роки, на довгий, довгий вік.

Пісня «Многая літа».

(Вручення подарунків мамам).