Дисципліна (лат. disciplina – вчення) – точне дотримання встановленого порядку, розпоряджень, виконання своїх обов’язків. Навчальна дисципліна – обов’язкове для всіх учнів школи дотримання встановленого порядку, підпорядкування наявним правилам. Педагогічна сила праці якраз і полягає в тому, що вона вимагає від її виконавців неухильно дотримуватись дисципліни, а одним із суттєвих результатів трудового виховання виступає формування дисциплінованості у свіх її учасників.

Відповідальність – обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, доручення, за свої дії, вчинки, слова. Прищеплення дисциплінованості й відповідальності молодшим школярам найкраще здійснюється у контексті трудового виховання через їх активну участь у різних видах праці, неухильне виконання „Правил для учнів”, внутрішнього розпорядку школи, правил поведінки, залучення до громадської діяльності і в необхідних випадках примус. [13;113]

§2. Впровадження діяльності школярів, що побудована на давніх традиціях нашого народу.

Повноцінна виховна робота буде тоді, коли вона будується і здійснюється у контексті життя школи, родини, громади, українського народу, Української держави в цілому, з урахуванням їх минулого, сучасного й майбутніх перспектив. І в цьому аспекті особлива роль належить організації діяльності школярів, побудованої на засадах давніх українських традицій. Звернення до них служить ефективним засобом виховання історичної пам’яті підростаючих поколінь. Маються на увазі в першу чергу багатющі за своїм змістом та педагогічним впливом на дітей і молодь українські народні обряди, свята, символи. Обряд – сукупність установлених звичаєм дій, пов’язаних з побутовими традиціями або з виконанням релігійних настанов. Обряд, як правило, виступає невід’ємним елементом свята. Народне, традиційне свято – це день чи дні, коли урочисто відзначають видатну подію, знамениту дату. На відміну від обряду, свято в більшій мірі – традиційно-повторювальна подія, що прикрашає побут, спонукає і старого, і малого піднестися над буднями, звірити свої думки й поведінку з народними ідеалами, прагнути до самоудосконалення. Велике виховне значення мають українські народні свята. Вони плекають історичну пам’ять, несуть у свідомість дітей та молоді ідеали Української державності, воскрешають демократичні традиції українців, боротьбу за вільну, незалежну, самостійну Україну. (Див. додаток) До найбільших християнських свят відносяться Різдво та Великдень. На Різдво колядники та щедрівники, ходячи від хаи до хати, славлять господарів, їх хазяйновитість, сімейну злагоду, порядність. Співаючи колядки та щедрівки, бажаючи щастя та успіху господарям, діти збагачують себе духовно, вчаться бути доброзичливими, приносити радість собі й батькам, учителям, трудитись для народу.

Жодне свято не обходиться без символів. Символ – образне вираження моральних ідей за допомогою деяких предметів, яким надаються певні духовні властивості. Чим ясніше дитина розуміє суть і значення символа, тим вища його виховна ефективність. Тому вчителеві слід приділити велику увагу виробленню у школярів сприйнятливості до традиційних народних символів. Відчутну роль у вихованні громадянської культури грає монументалістика – хрест, могили предків, пам’ятники полеглим героям, Вічний вогонь, могили захисників України, а також реліквії.

§3. Робота вчителів з батьками учнів.

До основних форм роботи з батьками учнів відносяться: класні й загальношкільні батьківські збори, колективні консультації для батьків з актуальних проблем родинного і громадянського виховання.

На класних батьківських зборах підводяться підсумки навчально-виховної роботи за певний період. Вчителі вирішують з батьками проблемні питання, над якими потрібно працювати і тим і іншим.

Відвідини й вивчення вчителем родин своїх учнів сприяє встановленню й підтримці з батьками педагогічно доцільного дружнього зв’язку. Підтримуючи зв’язок із родиною вчитель допомагає батькам корисними порадами в індивідуальному підході до дитини, допомозі їй в навчанні та в зтвердженні свого „я”.

Також у всьому цьому, у вихованні в тому числі, грає велику роль думка і участь громадськості. Дана традиція нашого народу базується на тому великому значенні, яке надається ролі громади у житті кожної людини і суспільства в цілому. Тому в живому спілкуванні побутує чимало крилатих висловів про громаду, як-от: „Громада – великий чоловік”, „Голос громади – голос Божий”, „Громада – то золота гора – всьому раду дасть”. Та й роль громадської думки, допомоги громадськості у роботі школи і вчителя велика.

Висновки.

Проаналізувавши праці видатних зарубіжних та вітчизняних психологів та педагогів, провівши в школі експерименти, використавши на уроках народознавчий матеріал, можна зробити такі висновки:

1. Важливе значення педагогічної науки – відповідь на запитання шкільної практики щодо системи загальних методів навчання; оволодіння учителем педагогічною технологією застосування різних дидактичних методів відповідно до завдань освіти і навчання в цілому, відповідно до завдань викладання певного навчального предмета, зокрема „народознавство”.

2. В роботі висвітлено, як важливо щоб праця батьків, дітей і вчителів була спільною. Яка важлива участь громадськості у становленні особистості школяра, його активній участі в житті громади та вихованні його національної свідомості.

3. Виховання громадянської культури – важка, копітка праця. Вона потребує від учителя професійної компетентності, від учня старанності, бажання вчитися того, що вчить вчитель. Та не лише вчитель вчить учня культури. Оточуюче середовище, товариство також грають велику роль в культурності людини. Як кажуть в народі „з ким поведешся, - з того й наберешся”.

Література

Баєв Б. Психологічне вивчення учнів. – К.: Рад.школа, 1977.

Бойко Ю. Шлях нації. – Київ, 1992.

Гал узинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. Посібник для вузів. – Рівне. “Вища школа”, 1996.

Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. – Тернопіль. “Лілея”, 1996.

Концепція національного виховання // Освіта. – 1994.

Макаренко А.С. Вибрані педагогічні твори. Київ. “Рад. школа”,