У Франції набагато більше видів закладів вищої освіти, ніж в інших країнах. У довідниках Європейського Союзу вказуються адреси аж 1877 закладів. Це пояснюється тим, що у переліку зазначено заклади, які в інших країнах входять до системи середньої освіти: багато сотень закладів професійного навчання переважно з дворічними програмами.

Нині у Франції існує близько вісімдесяти університетів й університетських центрів, які об’єднують майже 800 навчально-дослідницьких відділень з підготовки і досліджень, до яких належать функціональні об’єднання: інститути і вищі школи та лабораторії (для проведення досліджень). Деякі університети мають власні видавництва для публікації актуальних наукових праць [9; с. 75]. 453 ВНЗ, переважно моно дисциплінарних, мають невеликий контингент студентів.

Чверть студентів навчається у приватному секторів, який налічує 5 університетів і більшість з 453 спеціалізованих закладів вищої освіти.

Більшість приватних університетів належать церкві. Їх випускники мають високу кваліфікацію і користуються великим попитом [8; с. 97].

Державні університети поглинають майже 2/3 студентів країни, і майже кожен з них – великий заклад з десятком і більше тисяч студентів, що має адміністративну і наукову ради, раду викладачів і студентів, якими керує президент. Його обирають на п’ять років ці три ради.

Особливе місце в системі вищої освіти займають “великі школи”, що перевищують за академічним престижем університети. Серед таких шкіл – Вища нормальна школа, Політехнічна школа, Національна школа східних мов та інші [8; с. 97].

Офіційного рейтингу університетів і вищих шкіл у Франції не існує. Проте вважається:

У сфері бізнесу і менеджменту кращими є HEC (Haute Ecole de Commerce), ESSEC (Ecole Superieure des Sciences Economiques et Commerciales), ESCP (Ecole Superieur de Commerce de Paris), EML (Ecole de Management de Lyon), HECN (Haute Ecole de Commerce du Nord), ESCNA (Ecole Superieure de Commerce de Nantes Atlalntique);

У сфері підготовки державних службовців – ENA (Ecole Nationale d’Administration);

У сфері політології – IEP (Institut des Edutes Politiques);

У сфері права – університети Paris 1і Paris IY;

Природничі науки краще всього викладають в EP (Ecole Pollitechnique), ENSM (Ecole Nationale Superieure des Mines), ESE (Ecole Superieure d’Electricite), ECP (Ecole Centrale de Paris), INSA (Institut National des Science Appliquees) [4; c. 71].

Престижними університетами вважаються Паризька Сорбонна, Ліонський, Старсбургський, Рейнський. Першого вересня 1991 року замість традиційно існуючих Ecoles Normales (E.N.) – вищих шкіл з підготовки учительських кадрів – були відкриті університетські інститути підготовки вчителів [4; c. 71].

Частина вищої освіти практично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ майже зводиться до простого запису на навчання й сплачування символічної суми на витрати канцелярії, інша – “закрита” (домінують неуніверситетські заклади), бо зарахування проводиться з жорстким відбором при кількох претендентах на одне місце. Навчаючись в останньому класі ліцею (“терміналі”), учень може звернутися до його ради з проханням на основі подання вирішити питання вступу до таких закладів із селективним зарахуванням:

підготовчих класів, які інтенсивно готують до вступу через жорсткий конкурс у популярні у Франції Вищі (чи Великі) Школи;

університетського технологічного інституту, для отримання через два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною і вигідною для успіху на ринку праці кваліфікацією;

секції вищих техніків, з виходом через два роки на посвідчення “вищого техніка”;

спеціалізованої (вищої) профшколи [3; c. 69].

У разі відхилення прохання учень найшвидше опиниться в одному з десятків університетів.

Для запису в університети необхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франції має назву “бакалаврат”, і отримується після складання комплексу випускних екзаменів, що проводяться одночасно по всій країні так, що списування практично неможливе. Дані про ці екзамени (включаючи й результати учнів) оприлюднюються у пресі.

Особи без бакалаврату можуть отримати перепустку у вищі заклади шляхом складання екзаменів на диплом доступу до вищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише дві версії: А – гуманітарну, В – природничі та інші спеціальності.

У Вищі школи, які готують держслужбовців і гарантують випускникам постійне місце праці, надаючи освіту дуже високого ґатунку, вступають за конкурсом після дворічних після шкільних підготовчих (репетиторських) класів, програми і вимоги яких вищі, ніж на двох курсах університетів. Вступ у ці класи теж селекційний і лише за рекомендаціями шкіл і ліцеїв. У випадку невдачі під час вступу у Вищі Школи випускники підготовчих класів вільно продовжують відразу на третьому курсі університетів (за профілем). Громадськість Франції вважає Вищі Школи з їхньою ґрунтовною системою підготовчих класів кращим досягненням національної системи освіти.

Однак абсолютна більшість абітурієнтів записуються у відкриті університети. У зв’язку з надмірно великими контингентами першокурсників державних університетів, які становлять основу відкритої частини вищої освіти, у Франції за допомогою засобів масової інформації поступово формується суспільна думка на користь запровадження доцільної селекції вступників в університети. Робочі моделі вже вдосконалюються в регіоні Великого Парижа, де випускники середніх закладів вводять у комп’ютерні бази даних інформацію про себе, про свої навчальні досягнення й перелік бажаних для продовження освіти вищих закладів та програми (за пріоритетністю вибору). Потужна ЕОМ обробляє