зарахування, і в написанні дисертації [6; с.130].
Враховуючи порівняну легкість французької мови для вивчення, екзамени з неї складають без надмірних ускладнень. Чимало кандидатів взагалі звільняються від них через застосування французької мови в їх країні (Африка, деякі країни Європи тощо), чи тмоу, що вони вчилися у закладах, де частина предметів викладалася цією мовою. Більшість французьких університетів мають мовн ікурси різногол виду і тривалості для іноземців. У французьких ВЗО інші мови практично не використовуються.
Річні видатки за навчання у державних закладах у 1994/95 навчальному році були в межах 350-400 доларів США, а в недержавних – 2000-6000 доларів. Якщо іноземець прибуває з країни, яка не має відновідної угоди про обмін студентами, то слід приготувати ще 500-1000 доларів на медичне й соціальне страхування. У вказані суми не входить решта видатків: житло, їжа, транспорт, матеріали.
Чимало іноземних студенітв отримують ту чи іншу фінансову допомогу від уряду Франції. Про її умови надають інфомрацію як амбасади й культурні центри Франції, так і самі ВЗО, де є досить розвинені служби для допомоги іноземцям.
ВИСНОВОК
На завершення хочу відмітити, що Французькій системі вищої освіти характерна велика різноманітність навчальних закладів з міцними традиціям, здатних, насамперед, чітко орієнтуватися при підготовці фахівців на вимоги сьогодення. Франція належить до країг з централізованою системою управління освітою. Саме тому акредитація виих навчальних закладів здійснюєтсья державними відомствами за встановленими державними стандартами.
До перспективних шляхів розвитку системи вищої освіти Великобританії відносять встановлення безпосередніх зв’язків вузів з промисловістю, створення єдиних органів планування для всієї системи вищої освіти, перехід до міждисциплінарних курсів та міждисциплінарних комплексних досліджень, подальшу інтенсифікацію застосування проблемного підходу у навчальному процесі.
Звіти з країн до ЮНЕСНО та інші джерела свідчать про те, що в розвинутих країнах (зокрема у Франції) продовжується процес збільшення контингенту студентів.
Тому можна стверджувати, що для системи вищої освіти Франції характерний варіант реалізації політики широкого доступу до вищої освіти й рівності шансів на неї. Структурна побудова вищої освіти досить складна, існує велика кількісмть різноманітних дипломів.
Я вважаю, що у нових економічних умовах в Україні використання досвіду вищої освіти однієї з найрозвинутіших країн Європи і світу, Франції, на сучасному етапі може сприяти вдосконаленню вітчизняної системи вищої освіти.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Алексюк А.М. Як і чому змінюється світова освіта // Педагогіка вищої освіти України. – К., 1998. – С. 4-8.
Вища освіта України і Болонський процес // Навчальна програма. – К. – Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2004. – 18 с.
Вища освіта України і Болонський процес // Навчальний посібник/ За ред. В. Г. Кременя. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
Зязюк Л. Освітня система Франції // Рідна школа. – 2001. - № 11. – С. 70-74.
Корнієнко К. В. До проблем доступу до вищої школи // Шлях освіти. – 2000. - № 2. – С. 24-27.
Корсак К. В. Вища освіта Франції // Вища світова освіта. – К., 1997. – С. 122-131.
Кремінь В. Болонський процес: зближення, а не уніфікація // Дзеркало тижня. – 2003. - № 48.
Сбруєва А. А. Порівняльна педагогіка. – Суми, 1999. – 226 с.
Шевченко А. Система освіти у Франції // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 74-77.