Читанка для 1 класу повинна містити такі твори: казки, перекази, байки, оповідання, невеликі й нескладні поезії. Для заучування напам’ять пропонуються вірші й уривки з прозових творів.

У 2 класі відбувається повторення й розширення матеріалу, вивченого в 1 класі. Читанка для 2 класу містить складніші твори: з галузі історії, природничих наук, географії.

У другій половині ІІ півріччя пропонує М. Пачовський вчити дітей писати невеликі твори-описи з метою підготовки до виконання письмових робіт у 3 класі. Там само. – С.22

Новий план переносить сюди з 4 класу науку “кон’югації”, яку М. Пачовський вважає за доцільне ввести при вивченні української мови.

За допомогою читання в учнів треба формувати відчуття краси мови, значення слова, багатство висловів, зразкових поетичних зворотів, плекати чисту літературну мову. Зміст читанки поповнюється епічними віршами, описами, оповіданнями, короткими біографіями відомих письменників. Залишаються розмовні теми.

На півріччя М. Пачовський пропонує 4 письмових шкільних та 2 письмових домашніх завдань: описи, вільні перекази латинських творів тощо.

У 4 класі учні ознайомлюються з родами поезій і прози. Продовжуються розмовні теми, декламування. Там само. – С.23

До тем з попереднього класу новий план додає статті й оповідання, що пояснюють зміст прислів’їв та “золотих слів” (афоризмів). М. Пачовський, вважаючи цей матеріал заважким для четвертокласників, пропонує лише переказ прочитаних творів і пояснення за допомогою прикладів простих прислів’їв. Кількість письмових завдань така ж, як і в 3 класі.

Метою вивчення української мови у вищих класах гімназії
М. Пачовський вважає, аналогічно до навчального плану з німецької мови: 1) поглиблення знання мови за допомогою вивчення літературних пам’яток; 2) прагнення до досягнення точності, плавності, природності в мові й письмі та детальності в розумінні прочитаного твору; 3) правильний погляд на історичний розвиток літератури від найдавніших до найновіших часів; ознайомлення в оригіналі з найважливішими літературними творами; формування любові до поетичних творів.

Новий план (для німецької мови) упродовж 5 класу і І півріччя 6 класу рекомендує вивчати історію літератури від найдавніших часів до ХVІ ст., 3 год. в тиждень. Там само. – С.24 В читанці повинні міститись уривки з творів, до окремих з них можна для кращого розуміння додавати зміст. Слід підводити учнів до розуміння історичного розвитку мови, пов’язуючи ці відомості з сучасним становищем мови. Крім цього, в читанку слід включити уривки зі зразків новітньої літератури: балад, повістей тощо. Один раз у тиждень відбуваються 10-хвилинні мовні бесіди у формі переказу прочитаного чи оповідань з власного життя. На півріччя пропонується 3 письмові шкільні і 2 письмові домашні завдання.

Працюючи тривалий час учителем у Львівській академічній гімназії,
М. Пачовський зустрічався з небажанням учнів читати літературні пам’ятки в оригіналі, утрудненнями в сприйняті давньої мови. Враховуючи це, а також особливості української мови та відмінність її від німецької, М. Пачовський пропонує об’єднати предмет “Усна словесність” з вивченням давніх літературних пам’яток. Це, на його думку, допоможе сформувати в учнів правильний погляд на історичний розвиток літератури та вплив її на народну творчість, а також служитиме доказом залишків стародавніх вірувань й історичних спогадів з народного життя. Там само. – С.25

В читанці мають бути вміщені уривки з творів, які б демонстрували стародавні форми рідної мови, залишки яких бачимо й у піснях. Учитель повинен звернути увагу учнів на відмінності в старослов’янській, російській, українській мовах. Опираючись на тексти давніх і нових творів, слід наголосити учням на відмінності між літературною та галицькою вимовою слів. Тому, керуючись настановами нового плану з німецької мови, М. Пачовський пропонує вивчати давню літературу (“старинне письменство”) в 5 класі і в 1 півріччі 6 класу, а у випадку об’єднання її з усною словесністю – в 5 і 6 класах: у 5 класі вивчати за окремим підручником історію літератури від найдавніших часів до кінця ХV ст., включаючи ознайомлення з пам’ятками в оригіналі та перекладах, а в 6 класі цей же предмет вивчати від ХVІ до ХVІІІ ст. включно (історія літератури, уривки з пам’яток в оригіналі та в перекладі).

Уривки з літературних пам’яток М. Пачовський рекомендує укладати за хронологічним принципом. В кінці підручника радить подати зразки усної народної творчості – колядки, щедрівки, веснянки, перекази, легенди про загробне життя, казки, пісні, невільницькі думи і т.п., споріднені давніми творами. Окремо в додаток варто включити твори сучасних авторів про ті історичні періоди, які вивчаються: Захар Беркут, баладу Костомарова “Ластівка”, К. Костомарова “Співець Митуса”, “Ярополк” тощо. Там само. – С.26

Як бачимо, розроблений М. Пачовський навчальний план для вивчення української мови розширює тематику творів, а також жанрів, вводить вправи на розвиток зв’язного мовлення, максимально наближає уроки рідної мови до практичного життя.

Низку змін у вивчення української мови в гімназіях та реальних гімназіях внесла нова навчальна програма з української мови для гімназій та реальних гімназій, затверджена в 1913 р. (Розпорядок ц.к. Краєвої Ради Шкільної в справі пляну науки української мови як вик ладової в гімназіях і реальних гімназіях // Наша школа. – 1913. – с.263-267).

Метою вивчення української мови в класах нижчого ступеня (1-4) новим документом визначено вироблення навичок читання, мовлення, писання з засвоєнням відповідних граматичних відомостей; пізнання різних способів висловлення думок на основі вивчення кращих літературних зразків; формування “доброго смаку” за допомогою читання, розповідей, вивчення напам’ять, декламування поетичних та прозових творів (Розпорядок... – с.263).

На вищому ступені (5-8 класи)