метою уроків української мови визначено поглиблення знань з граматики, вироблення вправності й правильності в усному й писемному мовленні; ознайомлення учнів зі зразками творів рідної літератури, а також з різними формами поетичної і прозової творчості в їх історичному розвитку, найважливішими датами з життя письменників та історії української літератури в контексті загальної історії, “розбудження замиловання для рідної літератури” (Розпорядок... – с.265).
Найбільше нового запроваджено у вищих, тобто 5-8, класах. Так, замість поетики і стилістики в 5 класі нова програма передбачила вивчення українських літературних пам’яток від найдавніших часів до XV ст. включно; в 6 класі від XV ст. до виходу творів І. Котляревського, - причому передбачено читання пам’яток народної поетичної творчості; у 7 класі передбачено вивчення літературних пам’яток “від Котляревського до Шевченка”, а в 8 класі – від творчості Шевченка і до 1913 року. З 5 класу нова програма виключила поетику й стилістику, натомість елементи їх введено в 4 класі. Детальне вивчення поетики й стилістики перенесено у 8 клас, оскільки восьмикласники знайомі вже з кращими зразками українських та зарубіжних художніх творів, тому можуть відповідним чином групувати вивчений матеріал. Нова група рекомендує і підручники: хрестоматії для читання художніх творів та книги з історії літератури.
На час ведення в дію нової навчальної програми з української мови відчувалася відсутність потрібної літератури. Для вищої гімназії багато підручників підготував А Крушельницькій, проте не вистарчало хрестоматій, в яких були б зібрані необхідні для вивчення твори. З метою поглиблення знань учнів з літератури нова програма від 1913 р. вимагала порівняння творчості українських та закордонних письменників, проведення паралелей між літературними пам’ятками різної доби, а в існуючих підручниках подавалися не всі твори, передбачені новою програмою. Стосовно історії літератури, то учні вивчали її за “Виїмками...” О. Барвінського, однак станом на 1913 р. цей підручник не відповідав повністю вимогам нової програми. З прийняттям нової програми гостро постала необхідність створення нового підручника і для 8 класу, особливо на ІІ півріччя, який містив би необхідні для аналізу з точки зору поетики й стилістики поетичні й прозові твори.
Ще однією проблемою, що постала з уведенням в дію нової програми. Була необхідність створення окремих підручників, що містили б твори, передбачені для домашнього опрацювання, для класів усіх ступенів.
Таким чином, нова програма з української мови внесла певні зміни в порядок вивчення матеріалу в 5-8 класах. Рекомендований програмою матеріал для вивчення і створювані для цього підручники були спрямовані на формування любові й пошани до рідного слова, рідної мови.
В існуючих навчальних планах і програмах, якими користувалися в народних і середніх школах, проігноровано національний елемент, в результаті чого учні української національності не виносили зі школи знання рідної мови, культури, не говорячи вже про національне, громадянське виховання. Це спонукало вчительські організації (“Взаємна поміч українського вчительства”, “Учительська громада”) до створення проекту навчальних програм для народних і середніх шкіл з урахуванням виховних потреб український дітей, який було представлено Міністерству освіти й Львівській шкільній кураторії та опубліковано в педагогічно-методичному тримісячнику (органі ВПУВ) “Шлях виховання й навчання”. Наукові програми в народніх школах третього степеня для дітей української національности // Шлях виховання й навчання. – 1934. – Ч.1. – С.1-31
Хоча в основу програм покладено психологічні, навчальні, виховні основи навчальних програм для польських народних шкіл третього ступеня та чотирирічних гімназій, проте основним завданням новостворених програм є сприяння українським дітям в ознайомленні з українськими культурними цінностями минулого й сучасного.
Найяскравіше національний компонент проявляється у програмах з української мови, історії, географії, в предметах естетичного циклу.
Метою предмету української мови визначено: навчити дітей розмовляти літературною мовою, з інтонацією читати і розуміти прозові й поетичні твори, правильно й логічно висловлюватися, розвинути любов до читання, вивчити елементи граматики.
У програмах сформульовано виховні завдання, які школа повинна здійснювати на основі формальних знань, на вивченні окремих предметів. У проекті програм максимально враховано психологічні особливості дитини. Враховуючи, що основний контингент учнівської молоді – це сільські діти, у програмах враховано особливості української сільської дитини, чим і пояснюються відмінності від програм польських.
Чільне місце в проекті програм займає ідея так званого “регіоналізму”, тобто висунення на перший план місцевих цінностей, повернення дитини до її малої Батьківщини, до отчого порогу, рідної домівки. Принцип регіоналізму не накинений штучно, але розглядається як такий, що виростає з духу народу. Оскільки дитина повинна пізнати в школі свою рідну культуру минулого й сучасного через навчальні предмети, особливо українську мову, то їй треба засвоїти цю культуру української народу на всій його етнографічній території. Тобто принцип регіоналізму не заперечує впливів інших культур, оскільки саме тоді можна формувати в дітей загальнолюдську духовну й матеріальну культуру. Але виховання має будуватися на національних основах, тому проект програми навчання з української мови й читання для вивчення, наприклад, у 7 класі пропонує твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, М. Шашкевича, Марка Вовчка, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, Б. Лепкого та інших українських поетів і письменників; для учнів 6 класу як мовні вправи пропонуються описи життя М. Лисенка, П. Могили, Т. Шевченка. (с.17).
Проект програми з української мови є гнучким, оскільки надає вчителям повну свободу у виборі методів, засобів навчання, а також тематики. Конкретний матеріал навчання вчитель має можливість обрати від найближчого природного довкілля, пристосовуючи його до вікових та індивідуальних особливостей