Реферат

на тему:

“Система вищої освіти Великобританії та принципи і шляхи її інтеграції”

ПЛАН

Вступ

1. Минуле й сучасне системи освіти Великобританії

2. Організація навчання та кваліфікаційна системи вищих навчальних закладів Великобританії

3. Навчання студентів-іноземців

Висновок

Список використаних джерел

ВСТУП

Друга половина ХХ ст. стала періодом значного прискорення в розвитку вищої освіти в переважній більшості країн світу. Це сталося у відповідь на актуалізацію соціально-економічної потреби в більш тривалому та якісному навчанні значного відсотка населення аж до рівня професійної компетентності, єдиного, що забезпечує ефективну й відносно автономну діяльність працівника в умовах поглиблення науково-технічної революції та швидких змін ринку праці.

У матеріалах ЮНЕСКО та інших міжнародних освітніх організацій знаходимо вражаючі дані, які свідчать, що за короткий період 1955-1985 рр. кількість студентів у вищих навчальних закладах університетського рівня зросла майже в десять разів. Оскільки це сталося в країнах, де системи освіти розвиваються протягом кількох століть, а університети виникли ще у Середньовіччі, то таке безприкладне розширення контингентів вищої освіти є свідченням поєднання багатьох факторів – зростання освітніх потреб населення, нових вимог до загальноосвітньої та професійної підготовки з боку ринку праці, появи нових матеріальних і кадрових можливостей у розширенні навчання всього населення та ін.

Система вищої освіти у Великобританії – одна з найстаріших в Європі.

Об’єднане Королівство (United Kingdom) складається з кількох квазінезалежних у питаннях освіти частин: Великобританії (Англії, Уельсу й Шотландії) і Північної Ірландії. Це – колиска першої у світі буржуазної революції, яка ліквідувала головні перепони на шляху розвитку капіталізму й зумовила видатні досягнення країни у багатьох сферах. Її досягненнями стали не лише організація рекордної в історії колоніальної імперії (майже 35 млн. км2 з населенням понад 700 млн. чол. напередодні Другої світової війни), а й добровільна відмова від її силового збереження і перетворення на сучасну Співдружність, до складу якої входять країни з найрозвиненішими у світі системами освіти (Канада, Австралія і Нова Зеландія).

Об’єднане Королівство (надалі ОК) – парламентарна монархія, закони в якій створюють парламент (складається з палати лордів і палати громад) і королева, а виконавча влада належить кабінету міністрів на чолі з прем’єром-міністром. Головним є консервативна, лейбористська і ліберальна партії.

ОК має територію 244 100 км2 і населення 57,2 млн. чол. (розподіл у чотирьох частинах: 80%, 5%, 9%, 6%). У 1990 р. у віковій групі 0-14 років налічувалося 19% всього населення. У різних регіонах використовуються помітно відмінні від стандартної літературної англійської (ВВС) мови діалекти, а також мови меншин (в Уельсі й Північній Ірландії).

1997 року під егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено і прийнято Лісабонську конвенцію про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію підписали 43 країни, більшість з яких і сформували згодом принципи Булонської декларації.

Вже через рік чотири країни – Франція, Італія, Велика Британія та Німеччина – підписали так звану Сорбонську декларацію, завдання якої спрямовані на створення відкритого Європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг.

Основна ідея цих документів – двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає собі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди [2; с. 4].

Розглянемо систему вищої освіти Великобританію більш детально.

1. МИНУЛЕ Й СУЧАСНЕ СИСТЕМИ ОСВІТИ

Великобританія (об'єднання з Англії, Уельсу й Шотландії) має дав-ню й розвинену систему освіти. Пер-ші школи існували на території Анг-лії ще в часи, коли майже вся вона входила до складу Римської імперії і Лондон із мікроскопічного поселен-ня перетворився на центр ремесла і торгівлі. Надалі система освіти спо-чатку обслуговувала церкву і керів-ну адміністрацію країни, а з серед-ньовіччя розвивалася паралельно з економікою країни, задовольняючи її потреби. Засновані на початку ХII століття університети в Оксфорді й Кембриджі для навчання еліти, по-кликаної слугувати Богові й державі, кілька століть репрезентували всю її вищу освіту, адже наступні (якщо не рахувати чотири невеликих "ста-рих" шотландських університети) з'я-вилися тільки після 1830 року під тис-ком суспільних вимог періоду індустрі-альної революції та нових потреб країни. Та й після цього вища освіта країни була елітарною і охоплювала надто малий відсоток молоді.

Істотне розширення вищої освіти настало відразу після перемоги у другій світовій війні, коли за порівня-но короткий час кількість універси-тетів подвоїлася, а їхній контингент зріс ще більше.

З кінця ХІХ століття у Велико-британії працювали технічні коледжі, але їхні дипломи вважалися ни-жчими від академічного стандарту університетів. Лише з 195p ., зі створенням Національної ради з присудження академічних звань, дипломи закладів технічного сек-тора вищої освіти підняли до рівня бакалаврських. Майже століття ви-ща освіта Великобританії була взі-рцем бінарної моделі для якої притаманний чіткий поділ на уні-верситетський та неуніверситетський сектори, проте Акт (Закон) 1992 р. надав технічним інститутам статус університетів, і два сек-тори злилися в один, хоч відмінно-сті між технічними й рештою уні-верситетів залишилися значними. Отож вища школа Великобританії перестала бути бінарною.

Сучасні системи освіти Англії, Уельсу, Шотландії та Північної Ір-ландії відрізняються певними деталями, але основні їхні структури по-дібні. Дошкільне виховання існує ли-ше віку 4 років, для цього виражено за провадити щось на зразок під-готовчого класу, оскільки обов'язкова освіта розпочинається з 5 років. Тривалий період вся система обов'язкової освіти була підпорядкована місцевим органам. Це спрощувало вирішення поточних питань але ставило на заваді глобальних