Шкільних учителів готують загальні педагогічні коледжі, а та-кож педагогічні відділення університетів. Маються приватні і дер-жавні вищі педагогічні навчальні заклади. В університетах річну педагогічну підготовку проходять після трьох років навчання на якому-небудь факультеті, тобто освоївши визначений академічний курс і одержавши спеціалізацію по одних-трьох дисциплінах.

Педагогічні коледжі не мають єдиного навчального плану; як правило, до навчального плану трирічного педагогічного коледжа входять: курс з основного предмета, професійний курс, педагогіч-ний курс, практика в школі. Особлива увага приділяється тим ос-новним предметам, які в майбутньому стане викладати студент (на це приділяється до 25 % навчального часу). Понад 40 % навчаль-ного часу приділяється професійному курсу, що вивчається про-тягом одного-двох років. Як правило, професійний курс включає дисципліни загальноакадемічного профілю: англійська мова, ма-тематика, географія, історія - усього до восьми дисциплін. Чверть бюджету навчальних годин виділяється на педагогічний курс, що складається з філософії педагогіки, психології, педагогічної соц-іології, методики навчання, історії педагогіки, порівняльної пе-дагогіки, шкільної гігієни, школознавства й ін.

Хоч у країні дотримуються політики відкритої вищої освіти, зацікавлені орга-ни встановлюють квоти місць (держсекретар з освіти — для вчителів, департа-мент охорони здоров'я — для лікарів тощо). Якщо кількість заяв перевищує кво-ту чи кількість вільних місць в аудиторі-ях, застосовується селекція, форми якої визначаються самими ВЗО. Право на квотування мають і органи розподілу фондів і ресурсів.

Суттєві відмінності в доступі у ВЗО спостерігаються в Шотландії, втім, це не заважає їй мати майже удвічі більшу кількість студентів (у розрахунку на 100 000 населення), ніж в інших регіонах Великобританії.

Нарешті, три університети (Oxford, Cambridge. Durham) проводять для абітурієнтів конкурсні всту-пні екзамени.

В університетах склались дві системи навчання, основу першої складають лекції. Тьюторські заняття, семінари і групові заняття виконують додаткові функції. Ядро другої складають тьюторські заняття, а лекції і семінари є додатковими формами навчання.

Суттєве місце в англійській системі вищої освіти завжди займали дискусії, оскільки такі заняття сприяють виробці у студентів уміння висловлювати і аргументувати свою думку, слухати інших, виступають у ролі критика. Ведення дискусії, як справедливо вважають спеціалісти в галузі вищої освіти Великобританії, вимагають і навичок спонтанної літературної мови, формують у студентів наукове мислення, стимулюють їх самостійність і активність. В сучасних умовах значення групових форм навчання в англійських університетах зростає [12; с. 86].

Одним з найбільш цінних елементів англійської методики навчання педагоги вважають тьюторським метод, який передбачає регулярні заняття 1-2 студентів (в нових університетах 5-6 студентів) з викладачем – тьютором протягом усього навчального курсу. Тьюторські заняття проводяться викладачами (але не професорами), аспірантами, спеціалістами-практиками. Їх відвідування є обов’язковим. Кожного студента офіційно прикріпляють до тьютора, який триває у полі зорі успішність студента, формування його особистості як спеціаліста.

Велика увага приділяється в британських університетах самостійній роботі студентів. Вона спеціально планується і розглядається як справа надзвичайно важлива. Серед форм самостійної роботи домінує робота в бібліотеках, які відкриті і в канікулярний час. Взагалі канікули вважаються тут часом, призначеним не скільки для відпочинку студентів, скільки для опрацювання літератури, написання рефератів. Деякі університети вимагають здати такі реферати за два тижня до закінчення канікул.

Навчання розпочинається 1 ве-ресня і формально закінчується ЗО серпня, але насправді навчальний рік коротший. Кожен ВЗО автоном-ний у тривалості навчального року за умови дотримання загальних кри-теріїв: закінчення занять у червні, кілька (3-5 тижнів) перерв на головні релігійні свята.

Навчальний рік поділяється на три частини (terms), але в останній більшість ВЗО скорочує кількість навчальних годин для надання сту-дентам часу на перегляд матеріалу і підготовку до екзаменів. Частина університетів має серединні каніку-ли (до 8 "тижнів читання"), як час для самостійного навчання студен-тів. Дедалі помітніша тенденція до двосеместрового року з канікулами між семестрами.

Кількість і розподіл тижневих навчальних годин (лекцій, семінарів, різних лабораторних робіт тощо) ви-значають ВЗО, післяобідній час у середу традиційно виділяється на спортивні заняття.

Викладачі поділяються на професорів, старших лекторів і лекторів. Окрім навчальної роботи, вони повинні проводити наукові дослідження, але частка останніх в усьому робочому часі викладачів залежить від виду ВЗО й оцінюється в 33%. У своїй роботі викладачі мають чималу свободу не лише в організації і методиці проведення занять, а й в деталізації програми курсів. Силами адміністрації ВЗО і зовнішніх атестаційних органів здійснюється лише загальний контроль за наслідками роботи викладачів. [9; ст. 109]

Про вакантні місця повідомляється в пресі, обраним після вивчення документів кандидатами певний іспитовий термін, після успіху в якому провадиться зарахування до штату ВЗО

Кожен ВЗО автономний у встанов-ленні методів контролю роботи і знань студентів. Більшість віддає пе-ревагу підсумковим екзаменам, часто проводиться поточний контроль з урахуванням його результатів під час вирішення питання про перехід на на-ступний курс чи рівень. Після закін-чення програми першого циклу сту-дент може отримати такі оцінки: най-вищу (Class 1), дуже хорошу (Class 2, Division 1) з правом продовження навчання на другому циклі, непогану (Class 2б Division 2чи “two-two” най-нижчу (Class 3).

Для переходу з першого рівня на другий (магістерський) необхідно ви-конати досить високі академічні вимо-ги (отримати диплом бакалавра з від-знакою) і виявити добрі знання з пре-дмета спеціалізації. Із цього