Виховання

Виховання – діяльність з метою передачі новим поколінням суспільно – історичного досвіду: планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її розвитку, підготовки до суспільного життя і трудової діяльності.

В. Островський зазначав , що “національне виховання таке ж саме старе, як старе поняття “нація”. Він був глибоко переконаний, що в справі організації виховання насамперед треба виходити з ідеї нації, що національне виховання найтісніше пов’язане з рідною мовою, національним духом , політичною незалежністю народу, його державністю. Він так розкривав суть національного виховання: “…Для існування нації необхідно три головни засоби, які треба підтримувати й розвивати, а саме: мова, культура, державність. Мова – знаряддя Духа. Дух же нації виявляється в культурі , яку захищає нація… Прийняття через школу рідної культури – це не тільки освіта, але й виховання”. Осмислюючи філософські, культурно – історичні, організаційні аспекти виховання, В. Островський твердить: “Не візьмемося ми за національне виховання нашого народу, виховають його чужі люди, але на користь не Україні, а собі. Національне виховання народу – це наше право і наш обов’язок”. Воно буде успішно здійснюватись тоді, коли педагоги глибоко пізнаватимуть національну свідомість і самосвідомість народу, з його вдачею, ідеалами, бажаннями й прагненнями, шлях національного вихованя буде для нас ясний і простий.

Відроджуючи знання з народного дитинознавства і враховуючи досягнення людинознавчих і народознавчих наук, сучасна українська педагогіка починає поглиблено досліджувати духовний світ особистості. Робляться спроби виявити основні компоненти, фундаментальні блоки, системоутворюючі якості особистості. Насамперед необхідно глибоко і всебічно досліджувати і на цій основі формувати, враховуючи віковічні культурно – історичні традиції і беруть до уваги вищі злети народної свідомості, духовності, властивості національної психології учнів [10].

У педагогічній теорії і практиці дедалі більше уваги приділяється і формуванню в учнів національного характеру, який виробляється також усім ладом і способом життя українців. Вічне правдошукання, щедрість і довірливість, порядність і доброзичливість, працьовитість і талановитість, пісенність і доброзичливість, глибокий ліризм і задушевність, мирість і глибока волелюбність – лише деякі типові риси українського характеру, які треба формувати в учнів.

Український народ, як і інші народи, надає перевагу моралі, її цінностям перед іншими сферами духовного життя. Усім своїм змістом, структурою, цілями, і завданнями національне виховання підкреслює ??????? моральних знань, ідей, принципів, підпорядкованість їм інших видів, ланок знань (політичних, ідеологічних тощо). Національні виховні традиції, звичаї, осередки (родинні, дитсадки тощо) покликані формувати моральну зрілість учнів.

Національне виховання створює умови для успішного оволодіння школярами естетикою, а на цій основі – і кращими світовими досягненнями з цих галузей знань, серед духовності.

На основі вірності заповітам батьків і дідів, високоморальними поривам рідного народу в минулому і сучасному національне виховання культивує моральні чесноти особистості, які становлять, як вважає частина дослідників, моральний характер, що є серцевиною національного характеру.

Правильно організоване навчання і виховання формують у кожного учня і філософські, ідеологічні, світоглядні компоненти духовності, без яких вона не може бути цілісною, глибокою, стійкою до негативних чужорідних впливів. Національне виховання створює сприятливі умови для формування національної філософії, світогляду ідеології - ???? сфер свідомості, які забезпечують активну життєву позицію кожного юнака і дівчини, формують з них стійких захісників і творців національного способу життя, самобутнього культурно – історичного шляху розвитку рідного народу.

Глибоке дослідження виховної мудрості минулих поколінь. Творче відродження в сучасних умовах виховного потенціалу давньоукраїнської міфології, трипільської культури, ????7 духовності, козацької педагогіки, національної символіки та інших духовних традицій збагачують засоби і можливості впливу на підростаюче покоління, відкривають нові перспективи розвитку української педагогіки на даному етапі і в майбутньому. Сучасна українська національна система виховання збагачується і поглиблюється насамперед завдяки творчому застосуванню у виховній практиці ідей, традицій, форм і методів виховної роботи, які несправедливо занедбані і забуті через несприятливі політичні і ідеологічні обставини.

Так, одним із найважливіших джерел удосконалення сучасної національної системи виховання українців є козацька духовність. Зокрема козацька педагогіка, яка нині активно досліджується. Протягом століть вона формувала в методі кришталево чистий у своїй моральній і духовній красі, героїчний величині дух українського козацтва ????????? стійкість, незламність у боротьбі з ворогами України, яка визначала ?????77 позицію українських лицарів. Вони свідомо надавали перевагу інтересам України, над цінностями власного життя.

В останні роки почали з’являтися ґрунтовні праці, концепції з проблеми національного виховання, робляться спроби дати його визначення. Так, у збірнику концепцій “Основи національного виховання”, виданому Міністерством освіти України, дається таке визначення: “національне виховання – це виховання дітей на культурно – історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовікової виховної традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній мудрості, духовності. Національне виховання є конкретно – історичним виявом загальнолюдського гуманістичного і демократичного виховання. Таке виховання забезпечує організацію дітей як необхідний і невід’ємний складник їх соціалізації”.

Осмислення сутності, особливостей національного виховання, його системи потребує дальших спільних зусиль представників народознавчих, суспільних наук.

Формування у молоді національної свідомості і самосвідомості – основа виховання.

Філософські засади національного виховання.

Українське національне виховання має міцну філософську основу, що базується на системі наукових знань про людське буття, пізнання й мораль, народ, націю і державу. Педагогіка завжди тісно зв’язана з філософією. Вона довгий час, аж до XIX ст. Виступала невід’ємним компонентом філософії.

Народна філософія концентрує в собі вироблену віками мудрість людини