На жаль, науковець у визначенні основної ознаки творчої діяльності зосереджує увагу лише на новизні правил і сфери діяльності школярів і зовсім не пов’язує творчу діяльність з уявою, фантазуванням чи створенням чогось нового чи оригінального. Не зовсім вдалим, на наш погляд, є різке розмежування евристичної й творчої діяльності, оскільки в дослідженнях інших дидактів (В.К.Буряк, О.М.Коршунова, В.І.Лозова, І.Я.Лернер та ін.) самостійне перенесення знань і вмінь (визначення методів, способів, плану діяльності тощо) є складовою творчої діяльності учнів у навчально-виховному процесі. Вважаємо, що доречніше евристичну діяльність розглядати як компонент творчої діяльності.

О.Корсакова у дослідженнях про формування творчої діяльності учнів визначає її як навчально-пізнавальну діяльність, “коли дитина уявляє, комбінує, змінює чи створює щось нове” [2, с.35]. Дидакт вважає навчально-виховний процес єдністю репродуктивної діяльності, коли знання відтворюються, і перетворювальної, коли у процесі їх засвоєння учень уявляє, комбінує, змінює. Суто творчий характер, на думку науковця, має така перетворювальна діяльність, коли “здійснюється самостійний перенос знань у нову ситуацію, виявляється нова проблема у знайомих умовах, нові функції знайомих об’єктів, вміння бачити альтернативу вирішенню, комбінувати відомі способи вирішення по-новому, знаходити нові оригінальні шляхи виконання поряд з відомими іншими, якщо створюється щось нове, оригінальне” [2, с.31]. Мета навчання, вважає О.Корсакова, полягає в досягненні кожним школярем вищого рівня перетворювальної діяльності – творчого застосування знань і вмінь. Вважаємо, що дидактом не досить точно визначено місце репродуктивної діяльності школярів у процесі навчання, оскільки, на її думку, така діяльність має місце лише під час відтворення знань. Насправді, і процес здобуття знань, і процес їх закріплення, відтворення може бути для учнів як репродуктивним, так і творчим, активним.

Зважаючи на положення психолого-педагогічної науки про творчу самостійну навчальну діяльність учнів, визначаємо її як вид продуктивної навчально-пізнавальної діяльності школярів на основі розвитку творчих здібностей, що забезпечує самореалізацію учнів. Таке навчання передбачає творче здобуття знань, набуття вмінь і навичок та їх застосування, а саме: самостійне використання школярами набутих якостей у нових ситуаціях – комбінування, перетворення відомих раніше способів діяльності, визначення нової проблеми, структури або функцій об’єкта чи розв’язання поставленої проблеми; генерування нових ідей, висунення гіпотез; критичне оцінювання навчального матеріалу або роботи у власних судженнях на основі аналізу, систематизації й узагальнення; обґрунтування думок, доведення їх правильності; створення оригінального нового продукту за допомогою уявлень.

Результатом творчої самостійної діяльності вихованців є одержання якісно нових цінностей (об’єктивних чи суб’єктивних), значущих для їх творчого особистісного становлення в роки навчання, розвиток психічних якостей і властивостей учнів.

Основними показниками творчого навчання школярів є самостійність, ініціативність, творча активність, цілеспрямованість і наполегливість.  

Список використаної літератури

1. Дубравська Д.М. Основи психології: Навч. посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

2. Корсакова О. Формування в учнів досвіду творчої діяльності // Шлях освіти. - 1999. - №2. – С. 35-39.

3. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. – Харьків: Основа, 1991. – 111 с.

4. Програма для середньої загальноосвітньої школи з українською і російською мовами навчання. Українська література. 5-11 класи // Дивослово. – 2002. - №8. – С. 19-54.

5. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. – 2-ге вид., доп. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.

6. Сорока Г.І. Організація колективної творчої діяльності учнів: Методичні рекомендації. – Харків: ХДПУ, 1995. – 41с.

7. Степанишин Б.І. Викладання української літератури в школі. – К.: РВу “Проза”, 1995. – 254 с.

8. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5-ти т. –К.: Рад. школа, 1977. – Т. 4. -– 638 с.

9. Філософія: Підручник / За заг. ред. Горлача М.І., Кременя В.Г., Рибалка В.В. К.–Харків: Консум, 2000. – 672 с.

10. Яресько К.В. Управління навчально-творчою діяльністю школярів в умовах інформатизації освіти: Дис… канд. пед. наук. – Харків, 1999. – 211 с.

11. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся. – К.: Знание, 1990. – 48 с.

12. Зоренко И.С. Дидактические условия организации самостоятельной учебной работы школьников: Дис… канд. пед. наук. – Кривой Рог, 1997. – 181 с.

13. Коротяев Б.И. Учение – процесс творческий. Из опыта работы: Кн. для учителя. – 2-е изд., доп. и испр. – М.: Просвещение, 1989. – 153 с.

14. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. – М.: Педагогика, 1981. – 186 с.

15. Махмутов М.И. Вопросы организации проблемного обучения. – Казань: Каз. ГУ, 1971. – 63 с.

16. Овчинников В.Ф. Репродуктивное и продуктивное в структуре творчества как общественного явления / IV семинар по проблемам методологии и теории творчества. – Симферополь, 1984. – С. 19-21.

17. Оконь В. Основы проблемного обучения. – М.: Просвещение, 1968. – 208 с.

18. Руссо Ж.–Ж. Эмиль или о воспитании: Пер.с франц. М.А. Энгельгардтъ. – С.-Пб.: Изд. газ.”Школа и жизнь”, 1912. – 489 с.

19. Теоретические основы процесса обучения в советской школе / Под ред. В.В.Краевского, И.Я.Лернера. – М.: Педагогика, 1989. – 320 с.

20. Хрестоматия по истории зарубежной педагогики / Сост.А.И. Пискунов. – М.: Просвещение, 1981. – 528 с.