Водночас класного керівника повинні цікавити ставлення учня до навчальної праці. Його успішність, інтереси і нахили, рівень дисципліни, ставлення до фізичної праці. В сучасних умовах, коли швидко і різко зростає обсяг необхідних людині знань, класний керівник разом з іншими вчителями повинен стимулювати пізнавальні інтереси учнів, прищеплювати їм вміння самостійно поповнювати свої знання, вивчати читацькі інтереси учнів, активно прилучувати учнів до роботи над книгою та іншими джерелами знань, допомагати їм виробляти самостійність мислення. Це вимагає також організації розумного дозвілля учнів у вільний час, пильної турботи про те, щоб учні не займалися пустими розвагами.

Важливо знати, які учні виконують трудові завдання, яку беруть участь у продуктивній праці. Якими професіями цікавляться, до вибору яких прагнуть. Важливе спрямовуюче значення тут має профорієнтаційна робота класного керівника з учнями.

Успіх виховної роботи залежить від знання громадського обличчя кожного учня. З цією метою класний керівник вивчає місце учня у класному колективі, його участь у житті класу. Учнівського самоврядування, характер виконаної ним громадської роботи, його ідейно-громадянські переконання, прагнення до високих громадянських і моральних ідеалів.

Класний керівник має справу не лише з окремими учнями, а й з колективом, який їх об’єднує. Йдеться про первиний класний колектив. Як інструмент виховання, первиний колектив впливає на своїх членів організованістю, дисциплінованістю, згуртованістю, самостійністю, єдністю громадської думки, різноманітністю відносин між своїми членами, насамперед, інтелектуальних, ідейно-виховних, навчально-трудових, самодіяльно-творчих та ігрових. Це означає, що класного керівника колектив повинен цікавити перш за все як виховний фактор і те, за яких умов він може успішно здійснювати свою роль у формуванні особистості. Орієнтовна програма вивчення класного учнівського колективу вимагає того, щоб класний керівник добре знав склад свого класу, його згуртованість і організованість, стан громадської думки в класі, характер товариських зв’язків між членами колективу, склад активу класу, виконання ним своїх функцій, цікавиться громадсько-політичним обличчям класу, його участь в громадсько корисній праці, зв’язками з загальношкільним колективом, спілкуванням з трудовими колективами.

Вичення колективу потребує від класного керівника знання таких його характеристик, як рівень громадської свідомості, колективізм і товариська взаємодопомога, висока відповідальність кожного за всіх і всіх за одного.

Вивчення учнів і класного учнівського колективу передбачає використання класним керівником різноманітних методів і прийомів. Попередні відомості про учнів і свій клас він одержує з таких джерел, як особові справи і класний журнал, а також із бесід з учителями, які працювали в дорученому йому класі, директором і завучем школи, батьками.

З метою всебічного і систематичного вивчення учнів класний керівник може застосовувати прямі і непрямі методи. До першої групи методів належать педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, бесіда з учнями, вивчення домашніх учнівських творів, аналіз результатів діяльності учнів (контрольних робіт, творів, віршів, малюнків, зошитів, щодеників, моделей, різних саморобок), анкетний метод, бесіди з учителями, бесіди з батьками, обстеження домашніх умов та ін.

До другої групи методів належать узагальнення незалежних характеристик і методів соціометрії.

З метою вивчення учнів особливо використовується метод педагогічного спостереження. Спостереження здійснюється в процесі повсякденого і систематичного спілкування з учнями як у навчальний, так і позанавчальний час. Учень виявляє себе у різноманітній діяльності, у ставленні до товаришів, дорослих. Тому надзвичайно важливо вивчати найтиповіші, найхарактерніші риси його особистості, його інтереси і нахили, ставлення до навчання, до виконня трудових і громадських доручень, інтерес до життя класу, ставлення до нього учнів класу. Предметом постійної уваги класного керівника повинні бути ті учні, у поведінці яких мають місце ті чи інші відхилення від норм і правил етичної моралі, вивчення причин цих відхилень з метою їх подолання.

Поглиблює вивчення учнів педагогічний експеримент. Від звичайного педагогічного спостереження педагогічний експеримент відрізняється тим, що окремі учні чи групи учнів вивчаються у спеціально створених для цього виховних ситуаціях. Такі ситуації можуть створюватись у різноманітних видах діяльності учнів, наприклад, в організації взаємодопомоги у навчанні, виконанні трудових завдань та інших громадських доручень, в організації чергування, змагання у позанавчальних видах діяльності та ін.

Педаногічний експеримент дає можливість включати кожного учня в такі відносини, які дозволяють вивчати його всебічно, стимулювання формування у нього позитивних рис і гальмування проявів негативних (зазнайство, самозакоханість, егоїзм, байдужість та інші негативні риси особистості), які часто залишаються поза педагогічною увагою вихователів і дитячих колективів.

Особливого педагогічного чуття вимагає проведення бесід з окремими учнями. Бесіда не має нічого спільного з навмисним випитуванням про різні обставини життя, прагнення чи бажання учня. Йдеться про індивідуальну бесіду, яка покликана допомагати учневі пізнавати себе таким,яким він є в дійсності, правильно оцінити ті чи інші свої вчинки, виправляти вразі необхідності свою поведінку, інакше кажучи, допомагати учневі краще „пізнавати себе й виховувати себе”.

Готуючись до бесіди, класний керівник завчасно визначає тему, передбачає бажанні результати. Предметом бесіди можуть бути різноманітні питання життя й діяльності учня, з’ясовуючи які, класний керівник може ефективніше впливати на його виховання, формування мотивів поведінки, ставлення до тих чи інших справ. При цьому слід пам’ятати, що бесіда неповина перетворюватись в якусь спеціальну процедуру виховуючого моралізування. Виховний досвід свідчить про те, що діти не люблять таких процедур і майже завжди протедіють їм, тим більше це має місце тоді коли бесіда використовується