Організовуючи масові заходи з учнями, класний керівник керується певними педагогічними вимогами, зокрема, такими, як : різноманітність заходів; форми і тривалості позакласних заходів; систематичність і послідовність; ініціатива і самодіяльність учнів.

Класний керівник дбає про те, щоб всі учні довіреного йому класу були охопленні гуртками (в школі чи в позашкільному закладі), не допускає перевантаження школярів участю їх в роботі багатьох гуртків. Він дбає про ідейно-політичне та моральне виховання учнів, про розширення їх загальноосвітнього та пілітехнічного кругозору, про трудове, естетичне та фізичне виховання.

Багато займається класний керівник і індивідуальною роботою. Він старано вивчає та виявляє здібності кожного учня і відповідно до цього добирає для нього позакласні заняття.

3.3. Вимоги до особистості класного керівника, як вихователя.

Ускладнення навчально-виховних завдань школи зумовлює зростання обсягу організаційно-виховної роботи вчителя – класного керівника з учнями і педагогічної роботи з батьками й громадськістю. Комплексний підхід до розв’язання цих завдань ставить високі вимоги до класного керівника як вчителя, до його професійно-педагогічних якостей. Він повинен бути для учнів прикладом високої ідейності і моральності, відданості своїй праці, високим авторитетом, втіленням правдивості.

В особі вихователя дітей, підлітків і юнацтво приваблює гармонійна єдність ідеалів, принципів, переконань, поглядів, уподобань, смаків, симпатій і антипатій, морально-естетичних засад у словах і вчинках. Тільки при наявності такої гармонії розкривається виховна сила класного керівника. Класний керівник повинен вбачати свою місію в тому, щоб в кожного з його вихованців уже в шкільні роки найповніше розкрилась та людина, формування якої становить мету морального виховання.

Класний керівник повинен володіти професійно необхідними уміннями і навичками, без яких він не зможе успішно виконувати свої функції. До них належать: конструктивні – вміня планувати виховну роботу, визначати систему переспективних ліній у розвитку колективу і окремої особи, здійснювати індивідуальний підхід у вихованні; організаторські – вміння, спираючись на актив, організовувати виховну діяльність учнів, здійснювати контроль і допомогу у виконані громадських доручень, працювати з громадскістю, правильно оцінювати і контролювати свої виховні дії; комунікативні – вміння встановлювати педагогічно доцільні відносини з учнями, вчителями, батьками, регулювати внутріколективні і міжколективні відносини, передбачити результати виховного впливу, вносити в них відповідні корективи; дослідницькі – вміня вивчати індивідуальні особливості колективу й окремих учнів, використовувати у своїй роботі найважливіші досягнення психолого-педагогічних досліджень, передовий педагогічний досвід; прикладні – вміння малювати, співати, танцювати, грати на музичних інструментах, організовувати масові заходи, екскурсії, походи, користуватися технічними засобами навчання і виховання.

Велике значення для класного керівника має володіння педагогічною технікою. Він повинен організовувати себе, зацікавлювати учнів тією чи іншою справою, володіти культурою і технікою мови, керувати своєю поведінкою у будь-яких виховних ситуаціях та ін.

Однією з найголовніших умов ефективності виховання є мудра влада педагога над особистістю й колективом учнів. Фундаментом цієї влади є дитяче довір’я до вчителя. Доки дитина дивиться на вчителя і вірить йому – він для неї справжній вихователь, наставник, високий авторитет, втілення правдивості, друг, товариш, учитель життя. Водночас вміння відчувати їх, ні на хвилину не забувати, що в кожної дитини є добра воля, наміри, прагнення до моральної доскональності, духовного багатства, повноти і щастя життя для блага народу, глибока віра в силу виховання повинні стати сумлінням кожного вчителя – класного керівніка.

Висновок

Для об’єднання виховних зусиль вчителів, які працюють в тому чи іншому класі, для досягнення єдності в їх вимогах, кожному 5 – 11-му класі призначають класні керівники. На одного вчителя може бути покладено керівництво лише одним класом. Класний керівник – організатор дитячого колективу. Він повинен добре знати умови життя учнів свого класу, постійно вивчати їхні запити, інтереси, індивідуальні особливості. В своїй роботі класний керівник спирається на вчителів, які працюють в його класі, підтримує тісний зв’язок з батьками. Класний керівник повинен дбати про усунення перевантаження учнів домашніми завданнями. Основними їх обов’язками є:

озброєння учнів міцними знаннями основ наук, розвиток пізнавальних інтересів і здібностей учнів, формування їхнього світогляду;

систематичне підвищення свого ідейно – теоретичного рівня і педагогічної кваліфікації.

Виконуючи ці вимоги, домагаючись міцних знань учнів, класні керівники мають постійно формувати у своїх вихованців наукове уявлення про природу та суспільство, постійно виховувати в учнів інтерес до знань, відповідальне ставлення до навчання і праці. Вони формують в учнів почуття відповідальності і свідомості ставлення до своїх обов’язків.

Класні керівники мають проявляти максимум поваги до учнів та їхніх батьків, а також один до одного.

Класний керівник – педагог – творець живого педагогічного процесу, в якому все перебуває в постійному русі і перетворенні. Він майстер своєї справи – постійно відчуває пульс життя, всебічно враховує конкретні умови, що складаються в кожний момент праці, перевіряє і аналізує попередній досвід, виявляє творчу ініціативу і винахідливість, шукає і знаходить нові, кращі, найраціональніші засоби для досягнення мети. Він неодмінно вносить в роботу щось своє, самобутьнє, особливе. Педагогічна діяльність потребує мистецьких здібностей. Моралізуючий педагог нікого не виховує, вважав Л. С. Виготський.

Справжній педагог завжди виступає як дослідник. Спираючись на відкриті вже наукою закономірності виховання, освіти, і навчання, керуючись положеннями педагогічної теорії, він постійно досліджує навчально-виховний процес, спостерігає учнів, узагальнує дані спостережень, організує досвід, осмислює факти, робить висновки і відповідно до цього будує свою роботу. Видатний німецький педагог А. Дістервег указував, що вчитель, який не підходить до праці як дослідник, неминуче попадає під владу механічності, рутинності,