Реферат
Літературно-педагогічні пам’ятки Київської Русі та їх вплив на розвиток школи і педагогічної думки в Україні.
Зміст.
1.Школа і освіта за часів християнізації Русі.
2. Навчальні книги в школах Київської Русі.
3. Зародження і розвиток вітчизняної педагогічної думки.
Розділ 1 Школа і освіта за часів християнізації Русі.
Своєрідною генетичною пам'яттю у вихованні української людності княжої доби слід вважати билини (билиці), що потім переросли у перші українські думи, про які побутувала хибна думка, ніби вони появилися на світ у добу козацтва. "Дума про похід руських (українських) князів на половців літа 6611 (1103 р.)", "Дума про пирятинського поповича Олексія", "Дума про Марусю Попівну Богуславну", "Ілля Муромець і злидні кабацькі", "Святогор", "Три подорожі Іллі Муромця" були досить поширеними в Київській Русі. Як і в більшості творів народного епосу, основні герої дум-билиць київського циклу тричі вирушають у дорогу, тричі вступають у бій, тричі доповідають князеві; метафори й гіперболи, епітети й повтори — все підпорядковане одній меті: уславити витязів, славних захисників рідної землі, "добрих молодців", Богатирів Землі Київської, показати їх само-відданість, прагнення до волі, незламність у боротьбі з напасниками-зайдами, інші якості, гідні наслідування, що становлять гордість нашого менталітету та основні чинники виховного ідеалу.
Ліпше, ніж у школах грамоти, було поставлене навчання в монастирських школах. Вони створювалися при монастирях, великих соборах і поділялися на зовнішні та внутрішні.
У перших навчалися миряни, а у других — майбутні ченці, священнослужителі. Вивчалися "сім вільних мистецтв" — класичний середньовічний підхід до середньої освіти (школи), що мав прямий і безпосередній зв'язок з надбанням античної школи і освіти.
"Сім вільних мистецтв" для монастирських шкіл Київської Русі уже набули ознак практицизму: граматика потрібна для створення нових і розуміння існуючих церковних книг; риторика — як посібник у побудові проповіді (значно пізніше з'явиться гомілетика як "наука про церковну словесність"); астрономія — для розрахунків пасхалій; діалектика — для суперечок з єретиками; а заняття арифметикою зводилось до містичних тлумачень чисел.
Монастирські школи Русі значно випередили європейські країни, побудувавши навчання і виховання своїх учнів (слухачів) у раціонально-практичному ключі. У Києво-Печерській монастирській школі, наприклад, навчання здійснювалося методами систематичних настанов, повчань з окремих тем християнського вчення, після чого Феодосій і його найбільш освічені помічники проводили обговорення. У цілому зміст освіти у школі Києво-Печерського монастиря мав суперечливий характер. З одного боку, проповідь християнських догматів перешкоджала появу раціоналістичних ідей. З іншого боку, в монастирі було створено умови для розвитку творчості таких видатних діячів давньоруської культури, як історик Нестор, художник Алімпій, лікар Агапій, які виступали проти феодальної роздробленості. У монастирі концентрувалися твори прикладного мистецтва, працювала лікарня".
У бібліотеці Видубицького монастиря, а отже, і його школи, зберігалися твори античних філософів Демокріта, Сократа, Платона, Арістотеля, Епікура та інших давньогрецьких мислителів. Монахи були знайомі з,творами публіцистичного змісту перших українських письменників — Луки Жидяти, Кирила Турівського, Климента Смолятича. Вихованці цієї ж монастирської школи поруч з освітою набували професії іконописця, каліграфа (переписувача) книг, майстрів з виготовлення пергаменту, стійких фарбників, з випалювання вапняку, без чого неможливе будівництво жодного кам'яного храму монастиря, а згодом — книгозбірень, шкіл, інших споруд. Отже, прийняття християнства, утвердження єдиної церкви сприяло створенню першої вітчизняної системи народної освіти, до якої увійшли школи грамоти, монастирські школи та школи "учіння книжного" при княжих дворах.
Впроваджуючи християнські вірування, церква і школа боролися з так званим язичництвом.
Нищення язичницької культури, ворожої для візантійського духовенства, але рідної для місцевої людності, негативно позначилося на подальшій долі України. Утвердження християнства мечем, вогнем і божим словом призвело до небаченого у світі явища, коли на рідній землі все рідне оголошувалося негідним, огидним. Такими ставали прадавні звичаї, обряди, традиції, вірування, весь уклад життя. У людей відібрали їхніх богів, а рідну мову було визнано меншовартісною, яка годилася хіба що для побуту. Мовою ж князівського двору, державних установ, церкви стає староболгарська, якою писали церковні книги та правилася служба божа. Це відбилося на подальшому поступі школи і культури народу, який втратив свій оригінальний шлях розвитку. Сліпе схиляння перед візантійською і болгарською культурами призвело до появи у частини населення байдужості до рідного, сприймання його як відсталого, примітивного, що пізніше виявилося в ментальності українського народу, сповідуванні яничарства, національного нігілізму, плазуванні перед чужинським, відразою до рідної культури, мови.
У такому релігійно-культурному середовищі функціонували школи Київської Русі, що зумовлювало розумове, моральне, естетичне і трудове виховання молоді.
Розділ 2 Навчальні книги в школах Київської Русі.
Відомо, що навчальними книгами вищих шкіл "книжного уміння" і шкіл "учіння грамоти" були два "Ізборники" князя Святослава (1073 і 1076 рр.), Псалтирі, Молитвослови, збірники "Бджола", "Ізмарагд" та ін. Ці книги допомагали розкрити значення і необхідність виховання та освіти, проблеми ролі праці в житті людини, позитивного прикладу дорослих у вихованні дітей та ін. Про їхнє значення в тогочасному житті людини і суспільства йдеться в літописі "Повість врем'яних літ": "Велика-бо користь буває чоловікові від науки книжної, бо книги вказують нам і навчають нас, як іти шляхом покаяння, і мудрість, і стриманість здобуваємо із слів книжних. Книги подібні рікам, що тамують спрагу цілого світу, це джерела мудрості. Книги — бездонна глибина, ми ними в печалі втішаїмось, вони — узда для тіла і душі...”.
Неоціненну роль у розвитку книжної справи відіграв Ярослав Мудрий. У "Повісті врем'яних літ" зазначається, що "він до
