Педагогічні погляди та ідеї, розроблені Нестором, Кирилом Турівським, Климентом Смолятичем, Данилом Заточником, у творах "Слово про закон і благодать" Іларіона, "Повість врем'я-них літ", "Повчання Володимира Мономаха", "Слово о полку Ігоревім", "Ізборнику" (1076 р.) та інших стали вершиною європейської гуманістичної педагогіки XI — першої половини XIII ст. Значення цих творів ще недооцінено, і вони потребують до себе більшої уваги.

Здобутки Київської Русі в галузі освіти утверджують закономірність, яка полягає в тому, що тільки державність народу гарантує всебічний розвиток шкільництва, науки, культури. З втратою її народ, за вдалим висловлюванням С.Ф. Русової, перш за все втрачає рідну школу. Такому "народові, який не має своєї школи й не дбає про неї, призначені злидні й культурна смерть". Саме це сталося з нашим народом після падіння Київської Русі, коли він на багато століть потрапив у неволю.

Список використаних джерел.

1. Антология педагогической мысли Украинской ССР. — М., 1988.

2. Бабишин С.Д. Школа та освіта давньої Русі (IX — I пол. XIII ст.)—К., 1973.

3. Любар О.О., Федоренко Д.Т. Історія педагогічної думки і освіти в Україні. — Частина перша: Дохристиянський період. — К., 1993; Частина друга: Княжа доба. — К., 1994.

4. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні: Нариси. — К., 1991.