Вичення колективу потребує від класного керівника знання таких його характеристик, як рівень громадської свідомості, колективізм і товариська взаємодопомога, висока відповідальність кожного за всіх і всіх за одного.

Вивчення учнів і класного учнівського колективу передбачає використання класним керівником різноманітних методів і прийомів. Попередні відомості про учнів і свій клас він одержує з таких джерел, як особові справи і класний журнал, а також із бесід з учителями, які працювали в дорученому йому класі, директором і завучем школи, батьками.

З метою всебічного і систематичного вивчення учнів класний керівник може застосовувати прямі і непрямі методи. До першої групи методів належать педагогічні спостереження, педагогічний експеримент, бесіда з учнями, вивчення домашніх учнівських творів, аналіз результатів діяльності учнів (контрольних робіт, творів, віршів, малюнків, зошитів, щодеників, моделей, різних саморобок), анкетний метод, бесіди з учителями, бесіди з батьками, обстеження домашніх умов та ін.

До другої групи методів належать узагальнення незалежних характеристик і методів соціометрії.

З метою вивчення учнів особливо використовується метод педагогічного спостереження. Спостереження здійснюється в процесі повсякденого і систематичного спілкування з учнями як у навчальний, так і позанавчальний час. Учень виявляє себе у різноманітній діяльності, у ставленні до товаришів, дорослих. Тому надзвичайно важливо вивчати найтиповіші, найхарактерніші риси його особистості, його інтереси і нахили, ставлення до навчання, до виконня трудових і громадських доручень, інтерес до життя класу, ставлення до нього учнів класу. Предметом постійної уваги класного керівника повинні бути ті учні, у поведінці яких мають місце ті чи інші відхилення від норм і правил етичної моралі, вивчення причин цих відхилень з метою їх подолання.

Поглиблює вивчення учнів педагогічний експеримент. Від звичайного педагогічного спостереження педагогічний експеримент відрізняється тим, що окремі учні чи групи учнів вивчаються у спеціально створених для цього виховних ситуаціях. Такі ситуації можуть створюватись у різноманітних видах діяльності учнів, наприклад, в організації взаємодопомоги у навчанні, виконанні трудових завдань та інших громадських доручень, в організації чергування, змагання у позанавчальних видах діяльності та ін.

Педаногічний експеримент дає можливість включати кожного учня в такі відносини, які дозволяють вивчати його всебічно, стимулювання формування у нього позитивних рис і гальмування проявів негативних (зазнайство, самозакоханість, егоїзм, байдужість та інші негативні риси особистості), які часто залишаються поза педагогічною увагою вихователів і дитячих колективів.

Особливого педагогічного чуття вимагає проведення бесід з окремими учнями. Бесіда не має нічого спільного з навмисним випитуванням про різні обставини життя, прагнення чи бажання учня. Йдеться про індивідуальну бесіду, яка покликана допомагати учневі пізнавати себе таким,яким він є в дійсності, правильно оцінити ті чи інші свої вчинки, виправляти вразі необхідності свою поведінку, інакше кажучи, допомагати учневі краще „пізнавати себе й виховувати себе”.

Готуючись до бесіди, класний керівник завчасно визначає тему, передбачає бажанні результати. Предметом бесіди можуть бути різноманітні питання життя й діяльності учня, з’ясовуючи які, класний керівник може ефективніше впливати на його виховання, формування мотивів поведінки, ставлення до тих чи інших справ. При цьому слід пам’ятати, що бесіда неповина перетворюватись в якусь спеціальну процедуру виховуючого моралізування. Виховний досвід свідчить про те, що діти не люблять таких процедур і майже завжди протедіють їм, тим більше це має місце тоді коли бесіда використовується для того, щоб розпікати, пробирати чи карати учня, перетворюється на окрик на нього. Така бесіда принижує людську гідність учня, викликає озлоблення у нього, нерідко примушує думати погано про себе, навіть не поважати себе. Виховання в учнів самоповаги, тобто поваги до себи, не терпить грубих, „сильних”, вольових засобів.

Бесіда з учнем повинна бути довірливою і тактовною. Вона може набувати характеру дискусії з тих чи інших питань життя школи, класу, їхньої роботи, місця і ролі учня в ній, сприяти самовихованню, розвивати в учня здатність розуміти і переживати; що сьогодні він став кращим, ніж був учора.

Бесіда проводиться не лише з окремими учнями, а також з активом класу і з усім класом. Бесіда з активом – старостою класу – допомагають класному керівникові глибше орієнтуватися в житті класного колективу, у взаєминах між його членами, краще вивчати стан громадської думки в класі, дисципліну окремих учнів, намічати заходи з дальшого згуртування керованого ним учнівського колективу.

З метою вивчення окремих учнів і взаємин між ними класний керівник проводить бесіди з усім класом. Тематику їх можуть становити: інтерес до громадських справ, переживання удач або неудач свого класу, громадянське обличчя класу, характер товариських зв’язків у колективі, участь класу в загальношкільних заходах, виховні функції класного колективу та їх реалізація та ін.

Бесіда – діалогічний метод спілкування. Зважаючи на характер і мету бесіди, класний керівник повинен прагнути до того,