Особливе виховне значення первинного колективу полягає в тому, що всі його члени постійно спілкуються між собою, вступають у безпосередні контакти. Ефективність спілкування залежить від морального клімату в колективі, від того, щоб класний колектив не замикався в собі, не був ізольований від загальношкільного учнівського колективу, а розумів його завдання і брав активну участь в його здійсненні. Тільки за цієї умови він стає визначальною, провідною виховною силою. „Людина – колектив – суспільство, ось та система взаємовідносин, - писав В. О. Сухомлинський, - завдяки якій колектив стає силою, що виховує активного громадського діяча, дуже чутливого до громадських, суспільних проблем”. Які ж головні чинники створення і згуртування класного учнівського коллективу ? [16,38.]

Колективна діяльність.

За своїми видами, змістом і формами колективна діяльність досить різноманітна. Це, насамперед, спільна навчальна діяльність, громадсько корисна і продуктивна праця, праця з самообслуговування, гурткова робота, відвідування шкільних музеїв трудової і бойової слав, участь в охороні природи і громадської власності, туристичні походи, екскурсії, олімпіади, ігри і змагання, художня самодіяльність, читацькі конференції, загальношкільні свята, виконання колективних доручень та ін.

Добір тих чи інших видів діяльності здійснюється відповідно до вікових особливостей учнів. При цьому надзвичайно важливо, щоб учні глибоко усвідомлювали як суспільно корисне значення своєї діяльності, так і її значення для свого всебічного і гармонійного розвитку. За цієї умови вони не будуть від неї ухилятися і сприйматимуть її як високий громадський обов’язок. Колективна діяльність вимагає чіткої організації. Класний керівник досягне цієї мети тоді, коли організація колективної діяльності сприйматиметься учнями як їхня власна справа.

У колективній діяльності учні вступають в інтелектуальні, ідейно - виховні, навчально-трудові, самодіяльно-творчі та ігрові відносини. У згуртуванні колективу слід особливе звачення надавати навчально-трудовим відносинам, їх виховна цінність полягає в тому, що громадянські ідеї тут втілюються в конкретній праці, знаходять своє виявлення у посиленні відповідальності учнів за якісь навчання, додержання навчальної і трудової дисципліни, бездоганої особистої поведінки, підвищення їх громадської активності на основі розвитку самоврядування в класному колективі.

Важливо, щоб, беручи на себе зобов’язання учні керувалися суспільно цінними мотивами. Тільки за цієї умови це сприятиме вихованню з кожного учня справжнього колективіста, людини з розвиненим громадським сумлінням. Важливо викликати колективне переживання успіхів. Цьому допомагають гласність, широка інформація про його хід, об’єктивна оцінка результатів, відзначення переможців.

А. С. Макаренко особливого значення надавав формуванню перспективних шляхів, якими йде завтрашня радість людини. Завдання класного керівника полягає в тому, щоб виробити в учнів правельне ставлення до переспективи. При цьому важливо прагнути до того, щоб у кожного учня колективна перпесктива переважала над особою.

Мистецтво вихователя якраз і полягає в тому, щоб, використовуючи наявні перспективи, вести учнів до нових, більш цінних перспектив, пов’язаних з досягненням суспільно значимих результатів.

Учні усвідомлюють, що їх праця і життя є частина праці і життя своєї Батьківщини, що вони уявляють своє життя не інакше, як частиною сучасного і майбутнього суспільства. Так вони проходять школу справжнього політичного і громадянського виховання. У педагогічному відношенні постановка перед учнями перспектив цінна тим, що стає засобам спрямування їх навчально-громадської діяльності в бажаному для виховання напрямі, сприяє формуванню і розвиткові їхніх інтересів, нахилів, прагнення.

Важливим засобом згуртування учнівського колективу є використання і створення позитивних традицій. Класний керівник повинен прагнути до створення і закріплення традицій, які означають позитивний досвід діяльності учнівського колективу.

У своїй роботі класний керівник спирається на актив – найбільш передову, діяльну частину учнів.

З допомогою активу класний керівник залучає до виконання тимчасових громадських доручень інших учнів, прагне так організувати свій вплив на класний колектив, щоб до виконання тих чи інших доручень залучався кожен учень. Це важлива умова виховання в учнів, з одного боку, почуття власної гідності, з другого – почуття обов’язку, відповідальності за свою працю, поведінку, підпорядкування особистих інтересів громадським.

Допомога в роботі активу не може підмінюватися нескінченними повчаннями, які викликають в учнів лише протидію. У зв’язку з цим А. С. Макаренко наголошував на тому, що „суть педагогічної позиції вихователя повинна бути прихована від вихованців і не виступати на перший план”. Класний керівник повинен прагнути до того, щоб усі питання громадської діяльності розв’язували самі учні через органи самоврядування. [15,19.]

Робота з батьками і громадскістю.

Підвищення ефективності виховання великою мірою залежить від погодженості зусиль і єдності вимог до учнів сім’ї, школи, громадськості. Батьки покликані виховувати дітей у дусі поваги та любові до праці, привчати їх до суспільно – корисної діяльності, привчати до порядку, дисципліни, додержання норм життя нашого суспільства, дбати про їх фізичний розвиток і зміцнення здоров’я, створюючи необхідні умови для своєчасного здобуття ними освіти, своїм ставленням до праці і громадських обов’язків показувати дітям приклад в усьому.

Класний керівник повинен не тільки добре знати, як батьки виконують ці свої функції, а й всемірно допомагати їм у цьому. Предметом особливої уваги класного керівника є питання, які стосуються режиму життя учня в сім’ї і контролю за його вихованням з боку батьків. Класному керівникові важливо знати також, які трудові обов’язки покладають батьки на дітей, як задовільняють їх культурні потреби.

На виховання дітей в сім’ї впливає характер взаємин між батьками і дітьми, стиль і тон взаємин, типові засоби впливу на дітей, які використовуються батьками. Вивчаючи ці питання, класний керівник звертає особливу увагу на моральну атмосферу, яка склалась в сім’ї, на взаємини між батьками, на їх піклування