Сім’я з низьким рівнем матеріального забезпечення, яка перебуває за межою бідності, з різних причин (безробіття, низька зарплата, алкоголізм батьків, невміння правильно організувати сімейний бюджет тощо), може мати різноманітні наслідки для дітей позбавлення дітей найнеобхіднішого в задоволенні матеріальних і духовних потреб (гальмується розвиток дитини); експлуатація дітей як здобувачів матеріальних благ (залучення до торгівлі, трудової діяльності, яка не відповідає віку і підготовці дитини, шкодить фізичним силам, розтліває душу, створює ризик для життя дитини, відриває від навчальних занять у школі і систематичного виховання в сім’ї); допущення, а інколи й стимулювання аморальної і анти правової діяльності з боку батьків і дітей, яка приносить дохід у см’ю.

Сім’я неповна, у зв’язку з відсутністю материнського чи батьківського впливу, може сприяти формуванню такого явища як маскулунузацію дівчаток і фемінізацію хлопчиків.

Сім’я з негідними дітьми може сприяти появі неприязні, навіть ворожих стосунків дітей між собою і оточуючими їх людьми.

Сім’я з порушеними стосунками, підвищеною конфліктністю між членами сім’ї. Причому конфліктність і драматизм стосунків у деяких сім’ях зростають зі зростанням дитини, досягаючи апогею у старшому підлітковому і молодшому юнацькому віці. Результатом може бути позбавлення сприятливого впливу сім’ї і школі.

Сім’я, яка свідомо чи несвідомо допускає безоглядність дітей, сприяє тому, що дитина знаходить себе поза домівкою і школою в компаніях ровесників, у неформальних об’єднаннях молоді. На жаль, в Україні через економічні, соціально-політичні і моральні умови з року в рік зростає дитяча безпритульність.

Сім’ї з жорстким поводженням з дітьми існують з різних причин: нервозність батьків з зв’язку з тяжким матеріальним становищем, безробіттям; відхиленням в психіці; надмірне незадоволення своїми дітьми; деспотизм батька чи вітчима через невиконання завищених вимог до них; стомленість і депресія батьків. В усіх випадках жорсткість батьків породжує жорсткість дітей, їх невміння мирно жити з ровесниками і педагогами.

Сім’ї, у яких батьки не займаються вихованням дітей, забезпечуючи їх лише матеріальними умовами існування.

Можливі і інші, добре відомі класному керівникові варіанти негативних умов і тенденцій сімейного виховання, які потребують допомоги і корекції з боку педагогів.

Зовнішній вияв поведінки дітей з таких сімей може бути найрізноманітнішим: фізична і словесна агресивність, руйнівність, гарячковість, розлюченість, неслухняність і загальна неконтактність, неуважність і пасивність, страхи фобії та інші проблеми.

Класний керівник повинен систематично і постійно стежити за соціально-психологічним кліматом у сім’ї школяра, зберігати спокій, мужність і почуття власної гідності незалежно від соціального престижу батьків їх зарозумілості і тиску на нього.

Роботу з сім’ямипедагогічно занедбаних дітей необхідно здійснювати диференційно.

З урахуванням особливостей сім’ї необхідно здійснювати педагогічний всеобуч батьків, індивідуальні і групові зустрічі з батьками, вплив батьківської громадськості.

Принципово важливою є позиція класного керівника, яку він повинен зайняти в усіх контактах з батьками педагогічно занедбаних дітей: він повинен стати не звинувачувачем батьків і їхньої безпорядності, а співучасником у подоланні спільних труднощів. При цьому спільні зусиля мають бути спрямовані не проти учня, а проти тих труднощів, які виникають у процесі його розвитку.

Тому методичнобуть-яка розмова з батьками педагогічно занедбаних дітей передбачає дотримання наступних вимог:

що доброго я можу сказати про дитину;

що мене турбує в ній;

які, на нашу спільну думку, причини цього негативного явища, факту;

які заходи необхідно вжити з боку батьків, і школи;

яких спільних вимог, загальних принципів підходу до дитини необхідно дотримуватися, щоб накреслені заходи були ефективними. У такому випадку батьки відверто підтримують класного керівника і активно йому допомагають.

Ще один важливий аспект роботи класного керівника – це хворі діти, - фізично і духовно. В сучасних умовах поглиблення кризового стану у всіх сферах життя українського суспільства, втрати інтересу різних державних і громадських інституцій до проблем виховання і дитинства, погіршення соціальної ситуації, збільшення кількості дітей, що живуть у винятково тяжких соціальних умовах, різкого погіршення здоров’я підростаючого покоління, особливо після згубних наслідків Чорнобильської катастрофи, в педагогічній науці використовується новий напрямок теоретичної думки – реабілітаційна педагогіка, ідеї якої набувають стрижневого значення не лише в роботі з хворими дітьми в спеціальних лікувальних закладах, а й для масової середньої школи, для поглиблення її реабілітаційної функції, оскільки вона покликана допомогти учневі з орієнтуватися у складному й суперечливому світі, знайти вихід із кризової ситуації, допомогти відновити й набратися фізичного, психічного, морального, духовного здоров’я дітей.

Місія школи, а отже і класного керівника для хворої дитини має бути спрямована на утвердження особистістю зорієнтованого навчання, що передбачає відновлення фізичного та психічного здоров’я, розвиток і саморозвиток особистості учня як суб’єкта пізнання і предметної діяльності.

У навчально-реабілітаційному процесі ключовими домінантами є педагогічна підтримка і захист хворої дитини. Педагогічна підтримка передбачає орієнтацію взаємодії класного керівника й учня у виявленні, аналізі реальних або потенційних проблем дитини, спільне проектування можливостей вирішення їх. Педагогіяний захист хворої дитини – це моральна охорона її від можливих соціальних чи психологічних стресів і створення умов для самостійного опору різним негативним явищем. [5, 410 – 414.]

Висновок

Для об’єднання виховних зусиль вчителів, які працюють в тому чи іншому класі, для досягнення єдності в їх вимогах, кожному 5 – 11-му класі призначають класні керівники. На одного вчителя може бути покладено керівництво лише одним класом. Класний керівник – організатор дитячого колективу. Він повинен добре знати умови життя