учнів свого класу, постійно вивчати їхні запити, інтереси, індивідуальні особливості. В своїй роботі класний керівник спирається на вчителів, які працюють в його класі, підтримує тісний зв’язок з батьками. Класний керівник повинен дбати про усунення перевантаження учнів домашніми завданнями. Основними їх обов’язками є:
озброєння учнів міцними знаннями основ наук, розвиток пізнавальних інтересів і здібностей учнів, формування їхнього світогляду;
систематичне підвищення свого ідейно – теоретичного рівня і педагогічної кваліфікації.
Виконуючи ці вимоги, домагаючись міцних знань учнів, класні керівники мають постійно формувати у своїх вихованців наукове уявлення про природу та суспільство, постійно виховувати в учнів інтерес до знань, відповідальне ставлення до навчання і праці. Вони формують в учнів почуття відповідальності і свідомості ставлення до своїх обов’язків.
Класні керівники мають проявляти максимум поваги до учнів та їхніх батьків, а також один до одного.
Класний керівник – педагог – творець живого педагогічного процесу, в якому все перебуває в постійному русі і перетворенні. Він майстер своєї справи – постійно відчуває пульс життя, всебічно враховує конкретні умови, що складаються в кожний момент праці, перевіряє і аналізує попередній досвід, виявляє творчу ініціативу і винахідливість, шукає і знаходить нові, кращі, найраціональніші засоби для досягнення мети. Він неодмінно вносить в роботу щось своє, самобутьнє, особливе. Педагогічна діяльність потребує мистецьких здібностей. Моралізуючий педагог нікого не виховує, вважав Л. С. Виготський.
Справжній педагог завжди виступає як дослідник. Спираючись на відкриті вже наукою закономірності виховання, освіти, і навчання, керуючись положеннями педагогічної теорії, він постійно досліджує навчально-виховний процес, спостерігає учнів, узагальнує дані спостережень, організує досвід, осмислює факти, робить висновки і відповідно до цього будує свою роботу. Видатний німецький педагог А. Дістервег указував, що вчитель, який не підходить до праці як дослідник, неминуче попадає під владу механічності, рутинності, банальності, він дерев’яніє, кам’яніє, опускається. І це дійсно так. Кожний учитель, класний керівник повинен розвивати в собі дух дослідництва і винахідництва, вправлятися в спостережливості, науково вивчати педагогічні явища.
Праця педагога вимагає постійного напруження всіх духовних сил, великої наполегливості, стійкості, терпіння. Саме це робить педагогічну працю надзвичайно привабливою і сприяє її успіху. Адже педагог продовжує себе в своїх учнях, і це сповнює все його життя глибоким змістом і дає йому ні з чим не зрівнянну радість і насолоду.
Список використаних джерел.
Азаров Ю.П. Искусство воспитывать. – М., 1985.
Болдирєв М.І. Класний керивник. – К., 1982.
Жерносек І.П. Організація методичної роботи в школі. – К., 1995.
Завягинський В.И. Учитель как исследователь. – М., 1980.
Зайченко І. В. Педагогіка. – Чернігів, 2003.
Кравець В.П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль, 1994.
Красовицкий Ю.М. От педагогической науки к практике. – К., 1990.
Левківський М.В. Історія педагогіки. Київ, 2008.
Малафік І.В. Урок в сучасній школі: питання теорії і практики. – Рівне, 1997.
Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. – К., 2001.
Онищук В.О. Структура і методика уроку в школі. – К., 1973.
Паламарчук В.Ф. Школа учит мыслить. – М., 1986.
Подласый И.П. Педагогика. – М., 1999.
Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти. //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 2000.
Розенберг А.Я. Комплексний підхід у діяльності класного керівника. – К., 1985.
Сухомлинський В.О. Сто порад учителеві. – К., 1982.
Фіцула М.М. Педагогіка . – К.,2000.
Щуркова Н.Е. Вы стали классным руководителем. – М., 1986.
Ярмаченко М.Д. Педагогіка. – К., 1986.
