Діти, що сидять за весняним столом, підготували легенди про деякі квіти цієї пори року.

Підсніжник і сніг

Коли Бог створив траву, різні дерева і квіти, то подарував їм і різноманітні кольорові відтінки. Під кінець Бог створив сніг і сказав до нього:

А забарвлення підшукай собі сам.

І пішов сніг шукати собі колір. Приходить до трави і просить:

- Травичко зелененька, дай мені своє зелене забарвлення.

Засміялася, зашелестіла трава та й каже:

Не до лиця тобі зелена одежа. І я зелена, і листя дерев зелене, ніхто тебе не розрізнить і не впізнає. Попроси трошки забарвлення у квітів.

Пішов сніг далі шукати свого кольору. Ходив, ходив, просив усіх, але ні одна квітка не захотіла поділитися з ним своєю красою. Прийшов до білого підсніжника і просить із сльозами:

Мій білий дзвіночку! Дай мені свого білого забарвлення, бо буде мені лихо, якщо залишусь без одежі. Буде зі мною так, як з тим вітром, якого ніхто не бачить.

Змилосердився добрий підсніжник та й каже:

Моя одежа дуже простенька, але як тобі подобається, то бери собі. Будемо разом жити й зростати.

Взяв сніг забарвлення підсніжника, став білим-білим. Але з того часу не любить він ніяких квітів, всіх морозить, лише підсніжника пестить і голубить, як рідну дитину.

Кажуть, нібито в кожному тюльпані певний час перебувало людське щастя. Але ніхто ніколи не міг дістатися до нього, бо пуп’янок тюльпана, ніколи не розтулявся. та ось одного разу повз цю квітку йшла бідна втомлена жінка з маленьким синочком. Вони тихенько підійшли до квітки. Раптом хлопчик, побачивши чарівний пуп’янок, дзвінко розсміявся. І сталося диво! Пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий, безтурботний дитячий сміх.

Травень у лісі – святкова пора. Зацвітають конвалії. Український фольклор називає ці квіточки перлинами, на який перетворився щасливий сміх лісової русалки Мавки, котра вперше відчула радість кохання.

Сестра нарцисів, лілій ніжних,

І неповторна серед них,

Цвіте прекрасна, білосніжна,

Конвалія в лісах моїх.

Мов наречена з тонким станом,

Стоїть всміхається мені,

А запах ніжний незрівняний,

П’янкий, мов чари весняні.

Вчитель: На вашому столі стоїть ваза з квітами. А ще з яких весняних квітів можна зробити букет? (Підсніжник, проліски, фіалки, незабудка, первоцвіт, півонія, нарцис, бузок, гіацинт, барвінок…)

(звучить музика)

Вчитель: Гарно в лісі влітку. Синіють ніжні келишки лісових дзвоників, червоніють ажурні лісові гвоздички, запаморочливо пахне достигла малина, в різноголосий спів птахів вплітається кування зозулі. Мелодія лісів звучить для нас, як чудовий неповторний вальс.

(Розповідь дітей, що сидять за літнім столом).

Справжнім символом літа можна вважати троянди. В усі віки троянди здобували загальне визнання і захоплення. Вирощували їх у Древньому Єгипті, Греці, Римі, Малій Азії. В наш час відомо понад 10 тис. сортів троянд. Жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, пісень, як трояндам.

Одна з грецьких легенд розповідає, коли з морської піни біля берегів Кіпру вийшла божественно прекрасна Афродіта, то Земля дуже розгнівалась, і вирішила створити не менш прекрасне. Так з’явилася ця квітка, яка своєю красою не поступилася перед богинею краси.

Звідки ти взялась, така чарівна?

У якій зростала ти сім’ї?

Квітко півдня, сонячна царівно,

У красі тобі не має рівних,

Музо і наречена солов’їв.

Ти гориш в зеленолистих арках,

В кришталевих крапельках роси,

У садах, у скверах, тихих парках –

Всюди ти, велична володарка

Юності, кохання і краси.

Другою королевою рослинного царства вважається лілія.

В одному з грузинських аулів жила дівчина Тамара і юнак, який палко кохав її. Та не судилося їм бути разом – батьки були проти. Тож подалися вони до чаклуна, який мешкав у глухій ущелині. Дівчина зайшла до печери, а хлопець довго чекав її біля входу. Аж ось вийшов старець. «Де Тамара?» - спитав юнак, на що чаклун відповів: «Немає в мене сили звести вас до купи – отож і вчинив я так, що вона не буде страждати». І чаклун показав на білу квітку, яка виросла на порозі. Цілий день проплакав юнак над лілією, а надвечір старець перетворив його на дощову хмару. І зараз, коли в Грузії посуха, дівчата йдуть на поля з ліліями, щоб наречений плакав над долею своєї коханої.

Вчитель: А з яких ви літніх квітів складете букет? (мак, ромашка, волошка, мальва, соняшник, братчики, маргаритки…)

(Звучить музика)

Вчитель: Прийшла журлива пора прощання з красивим літечком. Чарівниця осінь починає розвішувати на гілках перші золоті дукати багряного листя. А в кришталево-прозорому небі вже курличуть журавлі. Природа на прощальний банкет одягає своє невимовно красиве вбрання, милуючи зір грою казкових барв. Восени на квітниках горять – переливаються буйним шумовинням осінні квіти.

Учні: Тут гладіолуси розкішні,

Барвисті айстри – аж горять,

А серед них гвоздики пишні

Яскравим цвітом майорять.

І чорнобривці, і жоржини

До сонця тягнуться у вись,

У їх пелюстках вдень осінній

Всі барви райдуги злились.

Жоржини з’явились перед початком льодовикового періоду. Коли згасло останнє полум’я і охолола земля мала поринути у вічний холод і мертву кригу, на тому місці, де ще жевріли червоні вуглинки, з’явилися прекрасні жоржини на знак того, що життя і радість на землі воскреснуть.

У Японії хризантема – квітка національна, священна. ЇЇ назва – «сонце». Хризантеми – це вінець року, квіти без запаху. Їхнє забарвлення найкраще відповідає осінній порі.

Вчитель: – Отож, які