VІ. Самоактуалізація особистості неможлива без розвитку її духовності, формування системи ідеалів, що породжують прагнення і волю до життя за законами краси.

Місія соціального педагога в реалізації цього завдання полягає в тому, щоб допомогти класним керівникам, вихователям, адміністрації освітнього закладу здійснювати роботу по формуванню в учнів різнобічних духовних потреб та інтересів, у створенні умов для їхньої самореалізації у різних видах творчої діяльності шляхом: а) виявлення творчих обдарувань у дитини; б) реклама дитячої творчості на рівні села, міста, країни; в) обговорення з дітьми “Кодексу абсолютних цінностей”; г) проблемні дискусії на тему: “Як поживаєш, моє я?”, “Секрети привабливості”; д) міні-практикум: “На мій погляд, духовність – це…”; е) визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій за тестами й методиками.

Таким чином, ми окреслили місію соціального педагога в реалізації завдань, що сприятимуть самоактуалізації особистості. Як бачимо, в усіх напрямах роботи особливо важливою є творчість дитини.

При визначенні рівня зрілості виховної системи щодо сприяння самоактуалізації особистості, на наш погляд, беруться до уваги такі критерії оцінки результативності: а) упорядкованість діяльності школи нового типу: відповідність змісту, обсягу і характеру виховної роботи можливостям та умовам школи; скоординованість усіх шкільних виховних заходів; наявність зон вільного розвитку окремих класів, груп на противагу заорганізованості; б) загальний психологічний клімат школи, стиль відносин у ній, соціальна захищеність дитини, внутрішній комфорт, емоційна насиченість життя колективу; в) соціальна організація особистості, орієнтованість її на головні загальнолюдські цінності; г) планування правильної життєвої стратегії; д) гуманізм, людяність, милосердя; е) здатність до творчості – важлива якість сучасної людини, суспільна потреба; є) інтелігентність, високий рівень загальної культури; ж) традиції, які становлять духовну цінність школи нового типу.

Висновки з третього розділу

Більшість авторів визначає самоактуалізацію як свого роду “зріст зсередини”, суто внутрішній процес, пов’язаний з початковим прагненням особистості актуалізувати у собі спадкові та генетичні схильності по відношенню до темпераменту, характеру, інтелекту.

У нашому дослідженні ми розглядали самоактуалізацію як здатність переходити зі стану можливостей до стану діяльності; намагання більш повно проявляти і розвивати свої особистісні можливості; найвищий прояв духовного і творчого потенціалу особистості.

Формування соціального педагога як фахівця бачиться нами як безперервний процес. Він повинен мати менталітет духовного соціального педагога, бути носієм світла, помічником дитини у її самореалізації, само актуалізації; бути гарантом прав та інтересів дітей, створювати комфортні умови для їхньої життєдіяльності. Саме соціальний педагог, як захисник інтересів дітей, покликаний формувати змістову сторону гуманних взаємин, яка полягає у визнанні інтересів та потреб іншої людини, у наданні своєчасної та безкорисливої допомоги, милосерді, доброті, любові до ближнього. Соціальний педагог вивчає також думку педагогів, де задіяні такі аспекти: демократизація життя школи з точки зору педагогів; адміністрація очима педагогів; стиль взаємовідносин з учнями; авторитет педагога у колег; стиль роботи класного керівника; психологічний мікроклімат у колективі; у творчих майстернях наших колег.

Таким чином, робота з розвитку творчості охоплює учнів, їхніх батьків, учительський колектив, громадськість. Соціальний педагог виступає координатором цього процесу.

ВИСНОВКИ

Самоактуалізація особистості – це природне прагнення людини до саморозкриття, суто індивідуальний творчий шлях до власного “Я”. Саме це положення, на якому акцентували увагу представники гуманістичної педагогіки та психології, було визначальним при проведенні нашого дослідження.

Оскільки ми притримувалися точку зору, що творчість відіграє в процесі самоактуалізації особистості важливу роль (як характеристика самоактуалізації), то багато уваги в теоретичній частині роботи було присвячено саме феномену творчості – розумінню її природи та сутності представниками різних напрямків та областей досліджень. Було виділено три основних підходи до вивчення творчості сучасними дослідниками: інтелектуально-процесуальний, мотиваційно-особистісний та системний. Пріоритетним було визнано мотиваційно-особистісний підхід, принципи якого були використані для побудови нашого емпіричного дослідження. У відповідності з цими принципами ми трактували творчий процес як проекцію внутрішніх особистісних процесів на зовнішню діяльність шляхом самоактуалізації. Розглянувши основні психологічні характеристики самоактуалізованої особистості, ми окремо зупинилися на розгляді творчості як показника самоактуалізації.

Головне питання, на яке ми прагнули дати відповідь в емпіричній частині нашого дослідження – які особистісні характеристики сприяють ефективності процесу самоактуалізації та яке місце займає творчість в цьому процесі. В результаті (на основі даних кореляційного та факторного аналізу) зґясувалось, що творчій (креативній) та самоактуалізованій особистості властиві схожі особистісні характеристики:

Творча

(креативна) особистість | Самоактуалізована особистість

1. незалежність від впливу ззовні (внутрішній локус контролю)

2. висока ступінь сформованості системи ціннісних орієнтацій

3. спонтанність | 3. позитивне самовідношення

4. оригінальність

5. толерантність | 5. пластичність поведінки

Таким чином підтверджується загальна гіпотеза що творчість – є суттєвою, хоча і не визначальною характеристикою процесу самоактуалізації особистості.

В процесі самоактуалізації творчість відіграє подвійну роль:

1. Забезпечує оригінальність процесу самоактуалізації, що надає можливість визнати існування творчості самоактуалізації.

До даного випадку ми віднесли осіб (25% всіх піддослідних), у яких було зафіксовано високий рівень розвитку особистісних рис, як наслідок розкриття